Новини

Добре говориться у тій цитаті, яка вже давно ходить в інтернеті: «Люди настільки віддалилися від природи, що стали називати її дикою.»

 

Сучасна споживацька цивілізація, на жаль, зуміла вирвати людину з лона природи настільки, що тепер природа для людини здається ворогом, небезпечною, страшною. В різних екстремальних ситуаціях, коли людина сам-на-сам опиняється серед «дикої» природи, вона чомусь прагне «вижити» в природі, хоча в аналогічному випадку ще століттями тому людина могла б просто «жити» і всі її проблеми зводилися б не до виживання, а до пошуку шляху повернення в ту чи іншу місцевість додому.

 

Сучасна людина створила свій світ, світ, в якому є все, що потрібне для життя, в готовому вигляді. В цьому світі виживання людини зводиться до умінь та навичок здобувати гроші, за які вони може отримати усе, необхідне для її життя. Це дуже зручно, проте є одне але. Таким чином людина стає вузько мислячою і нездатною до життя поза цим світом, фактично перетворюючись у певного роду бройлер чи інкубаторне порося: яке годують, яке має домівку і його більше нічого не хвилює, проте в ситуації кардинальних змін воно не здатне себе забезпечити усім (хоча порося всеїдне і може прохарчуватися деякий час усім, що бачить, проте знову ж таки, воно втрачає інстинкт захисту від хижаків).

 

Зі світової історії нам відомо, що які б не були цивілізації, рано чи пізно їм надходить кінець, історія пам’ятає безліч «апокаліпсисів», які приходили до тієї чи іншої цивілізації. Також ми знаємо, що часто трапляються різного роду аварії, при яких людина може опинитися в умовах поза цивілізацією і таким чином їй прийдеться виживати в умовах, в яких вона опинилася. І часто так стається, що людина в той момент не була підготовлена до такого, таким чином вона не забезпечена інструментарієм та засобами для виживання.

 

Як і в ситуації з війною, катаклізмом, стихійними явищами, аваріями тощо, кожна людина повинна вміти, (окрім загальносуспільних навичок надання першої допомоги, евакуації тощо) виживати у певних умовах для того, щоб вберегти своє життя та життя ближніх.

 

Тому я починаю серію публікацій, які повинні були б стати наглядним сценарійним прикладом, покликаним не так інструктувати, як просто навчитися думати імпровізаційно у будь-якій нестандартній ситуації.

 

Виживання у лісі

 

Аварія, похід, - ви опинилися сам-на-сам у лісі, заблукали.

 

Ви, як турист, маєте при собі основні засоби туристичного спорядження: ніж, компас, фляга, одяг, продукти харчування, мотузка, посуд, засоби розведення вогню, тощо.

 

Ви, як жертва аварії, опинилися з телефоном і можливо сірниками (якщо ви палите), можливо якісь булавки, шпильки, нижній одяг.

 

В першій ситуації туристу набагато легше вижити, він не боїться природи, він має навички орієнтування на місцевості. Він деякий час блукає, щоб вийти на орієнтир (дорогу, річку, гірський хребет, розташування сонця, по зірках тощо), тоді вибирає маршрут і йде по ньому. Через деякий час у нього закінчуються продукти харчування, проте він ще може поповнювати запаси води. Можливо, у нього скоро закінчаться засоби розведення вогню. Таким чином його чекає голод і холод, власне, весь час його ще супроводжуватиме наявність хижаків та шкідливих тварин (кліщі, змії, комарі, отруйні павуки тощо).

 

В другій ситуації людина опиняється перш за все в шоковій пастці, багато часу йде на подолання стресу від раптової та непередбачуваної зміни умов, психологічна адаптація та перехід від психічних бар’єрів «це сон, мені це сниться, цього не може бути» до «що мені тепер робити, куди йти, де я».

 

Для спрощення опису, я поєднаю ці дві ситуації в одну, спільну, це ситуація однакових умов, при якій людина з першої ситуації усе втратила, загубила, немає вогню, ножа, продуктів харчування, щоб зрівняти її з людиною з другої ситуації, яка навіть той нещасний телефон втратила і булавки.

 

Починається гра, перший рівень, головний герой не має нічого, усі засоби чи зброю він добуває «по ходу».

 

Отже.

 

Людина опиняється сама в дикому лісі без нічого, окрім одягу.

 

Перший пріоритет – вода. Не треба шукати виходу з лісу – це затрата часу, води і енергії в організмі. Не квапливо ходіть по лісі зигзагоподібно, якщо по поверхні землі у лісі та по рівні росту дерев видно, що поверхня не рівна, похила – визначіть схил і спускайтеся по рівні схилу поверхні – рано чи пізно в кінці схилу буде долина, чи яр, там майже завжди є потік, струмок чи річка. Основне правило – припинити  пошуки води за годину-дві до настання темноти. Якщо води не знайдено, слід продовжити пошуки наступного дня.

 

До настання темноти слід пригледіти відповідне місце для ночівлі. Було б добре, якби це була невелика печера чи підняття у формі гори, пагорба, ідеально – скельні розломи та наявність дрібних каменів, з яких можна збудувати стіну чи закрити вхід до печери чи розлому скелі. Якщо скель немає, вибираємо у лісі місце, де дерева найбільш наближено ростуть одне біля одного, щоб можна було б не формувати додаткові опорні стовпи (для економії часу/зусиль), але уже на готові дерева кріпити гілки та дрібніші сухі дерева, формуючи стіни. Стіни слід спершу робити каркасно, починаючи із міцніших та грубших дерев, на них нарощувати масу дрібніших гілок, бажано із густим листям або хвойними гілками. Поверху, на все це слід насипати сухого листя. Сухе листя слід розстелити в середині укриття, для утеплення холодної землі. Якщо немає сухого листя (хвойний ліс), його замінять гілки хвойних дерев. Якщо ще залишається час до настання повної темноти, слід собі виламати палицю-дубинку, щоб була достатньо міцною та не дуже важкою, - і провести легку розвідку прилеглої території на наявність:

 

• Ресурсів (ягоди, жолуді, каштани, лісові горіхи, дикі плодові дерева тощо).
• Води (можливо ви знайдете темнішу частину землі, густо зарослу травами, якщо ви знавець – болотяними рослинами; варто вирити невелику ямку, якщо руками відчувається надмір вологи – значить тут є джерело, вартує вирити глибоку яму і накрити її гілками з листями – можливо на ранок ви матимете свіжу чисту воду.
• Слідів тварин (можливо ви помітите стежки (тропи) тварин, вивчіть їх, визначіть напрям руху; дуже легко оприділити тварин загально по слідах: якщо сліди нагадують копита – це «мирні» тварини (кабани, косулі, олені, лосі), якщо слід нагадує собачий – це хижі тварини (лисиці, вовки, рисі, дикі собаки, єноти, єнотовидні собаки), якщо слід дуже великий і широкий – це скоріше за все ведмідь.

 

Отже, по слідах ви визначаєте свою подальшу поведінку. Якщо ви впевнені, що бачите сліди ведмедя – ви робите у своєму укритті додатковий вихід (обидна входи повинні бути невеликими, щоб ведмідь не міг не пригинаючись залізти у ваше укриття). Ви не зможете у темному лісі від нього втекти вночі, тому слід вибрати прилеглі до укриття дерева, щоб бути готовими на них вилізти. Те, що ведмеді лазають по деревах, це здебільшого міф, малі ведмежата – так, а великі через свій важкий зад – хіба що на декілька метрів. Ви повинні очистити дерева від сухих і тонких гілок, щоб вони не заважали вам екстрено залізати на дерево. Відповідно, вночі вам не можна міцно спати, слід боротися зі сном – краще вдень потім подрімати.

 

Якщо сліди мирних тварин, то вночі варто також не поспати. З настанням темноти слід прислуховуватися до лісу, до того місця, де ви бачили тропинку. Можливо якась тварина буде проходити по звичному маршруті. Не перебувайте в укритті, визначіть напрям вітру і станьте проти нього недалеко від тропи. Чекати тварин слід дві-три години після настання темноти – опісля можете йти спати, адже в лісі переважно ніхто не харчується – звірі вночі мігрують через ліс до полів чи води, на відгодівлю. Також вони будуть вранці за 1-3 години до світанку повертатися назад, їх і тоді можна підстерегти. Навряд чи вам получиться «добути дичину» простою палкою, - може точним ударом по голові козулі і вийде щось вполювати за умови ідеального маскування та різких тактичних дій, але це якщо дуже пощастить, тож вам не слід буде розчаровуватися. Це допоможе вам побороти нічний страх перебування у лісі і надасть вам трохи «дикості», яка допоможе у процесі адаптації до природи.

 

Основне ваше завдання нічної розвідки – зрозуміти, звідки звірі приходять і в яку сторону йдуть ввечері. Адже вранці вам слід буде прямувати виключно по цій тропі в сторону, куди звірі рухалися ввечері. І скоріше за все ви вийдете до води (річки, озера, болота) або до галявини (де скоріше за все буде вода).

 

Якщо ви знайдете річку чи озеро, це дуже добре. Якщо ви знайдете невеликий потічок – вам слід втамувати спрагу і продовжувати рухатися вздовж потічка, поки він вас не приведе до річки чи озера. Якщо вода в цьому потічку швидкоплинна, ви можете пити воду одразу ж з потоку. Якщо швидкість течії не висока, вода легко каламутиться та на дні потічка видно чорний, коричневий намул і якщо його збурити палкою – виділяються бульбашки газу чи просто намул видає неприємний запах – таку воду пити не можна. Знайдіть розширення потічка, щоб берег був глиняний, чистий від трави, щоб виявити, чи є на ньому сліди тварин та їхні випорожнення. Якщо нема – це добре. Якщо є – шукайте чисте місце. Знайшовши – за півметра-метр від води вирийте ямку і почекайте, хай вона наповниться водою, а каламуть, яка з’явиться після вириву ями – встоїться та осяде. Тоді можна цю воду буде пити.

 

Після того, як ви знайдете річку чи озеро, вам слід знайти місце для ночівлі та життя. Це має бути придатне місце з великим кругозором, бути добре захищеним від лісу, не бути надто близьким до води в разі дощового підняття рівня води, ідеально, якщо це високий берег, в якому можна вирити неглибоку печеру, або якщо це скельні утворення з печерою чи кам’яним навісом – їх можна додаткового обладнати деревами, гілками, камінням. Для укриття мають бути дотримані три умови:

 

- це повинно бути теплим та зручним укриттям (встелити сухою травою, листям тощо);

 

- має захищати від непогоди (має бути навіс над укриттям – чи це берег, чи камінь скелі, чи штучно зроблений навіс із гілок, листя та трави);

 

- має захищати від тварин (стіни укриття мають бути міцними, мають бути два виходи, які на ніч повинні закриватися камінням чи більшими гілками/деревами).

 

Вам слід зрозуміти, що ви тут повинні залишитися до тих пір, поки не зможете автономно рухатися далі. А рухатися далі ви не зможете, поки не матимете харчів, зброї та вогню.

 

Коли укриття завершене, вам слід думати про харчування. Річка/озеро має вам у цьому посприяти. Починайте досліджувати берег на наявність наземних молюсків, жаб, змій тощо. Майже у всіх водоймах присутній комиш (як ми його називаємо, хоча насправді це рогоз) - його підводна частина годиться в їжу. Досліджуйте водяну фауну поблизу берега. У водоростях полюбляють бути молюски, на дні часто можна зустріти беззубок. Знайдіть мілководдя без сильної течії, бажано із пісковим чи глиняним дном. Цю ділянку слід перетворити у риболовну пастку. Приготуйте декілька десятків рівних палиць і втикайте їх у дно вибраної заплави недалеко від берега, утворюючи коло з одним виходом у глибину водойми. Ці дерев’яні кілки повинні розміщуватися один за одним максимально щільно, щоб риба, яка запливе у пастку, не могла крізь них випливти. Вихід зробіть вузьким і подовгуватим з розширенням до водойми, щоб риба могла легше спрямовуватися в середину пастки. Коли все буде готовим, візьміть декілька молюсків, жабу, черв’яків, або личинок «ручейника» (їх можна знайти під камінням у воді, вони люблять ховатися у побудованих ними «панцирах» з гілок та піску), подрібніть їх та киньте до середини пастки, щоб риба чи раки могли на запах за ніч прийти до вашої пастки. Коли вранці перевірятимете пастку, слід мати в руках жмут гілок, щоб одразу ж ними перекрити вихід з пастки, а тоді вже перевіряти наявність риби/раків.

 

Ви не зможете їсти молюсків, жаб, змій у неприготованому вигляді доти, поки вас цього зробити не заставить голод. Це досить небезпечно, адже в сирому вигляді можна набратися інфекції.

 

Слід подбати за вогонь. Єдиним доступним способом розвести вогонь – це первісне тертя дерев’яних палиць. Воно набагато доступніше і простіше у розведенні вогню, аніж здається.

 

В перші рази вам доведеться боротися із розпачем та сумнівом, проте не слід зупинятися. Знайдіть абсолютно сухе дерево, візьміть його частину, більш плоскішу, як от товсту гілку, а тоді знайдіть тонку, довгу, рівну, суху палку. Гострим каменем у товстішій гілці зробіть надрубок у формі виямки, зафіксуйте грубшу гілку ногами чи камінням. У виямку насипте декілька піщинок сухого піску. Вставте у виямку тоншу гілку, обійміть її долонями та починайте її крутити, долоньою від долоні, забезпечуючи тертя тонкої гілки об фіксовану деревину. Перед цим у вас повинен бути приготовлений трут із сухої, максимально тонкої та розтертої трави, пуху тощо. Через деякий час в процесі тертя ви помітите, як виділяється дим і поглиблюється виямка. Тріть рівномірно, ні швидко, ні повільно, щоб не обезсилитися. Коли виямка почне чорніти, дим стане густішим, повинен появитися чорний порох від розтертої деревини. Ще трохи почекайте, тоді вийміть тонку гілку, обережно зсипте чорний дерев’яний порошок у виямку, прикладіть трут до виямки, вийміть фіксовану деревину, притискаючи трут до виямки, переверніть деревину так, щоб усі вуглини з виямки потрапили на трут, несильно потрусіть чи ударте по деревині. Коли всі вуглини опиняться в труті, відкладіть деревину, обережно згорніть стінки труту і починайте легко дути, роздуваючи розгаряння вуглинок у труті, щоб загорілася суха трава. Якщо вуглинок було достатньо, у вас спалахне трут, який слід обережно поставити на землю і підкидати дрібних гілок, листя, поступово додаючи товстіших гілок. Якщо вогонь не розгориться, слід, відпочивши, повторити тертя деревин у тій же виямці, додавши знову трохи піщинок. Коли вогонь розгориться, слід накидати великих, товстіших дров, щоб утворилися великі розжарені вуглини, які в разі погашення вогню (вночі) зберігатимуть жар для повторного розведення вогню уже без тертя чи іншим способом.

 

Можна також спробувати розвести вогонь, вдаряючи камінь об камінь, проте слід знайти відповідний мінерал, який зможе видавати іскру. Ідеально, якщо ви знайдете кремінь. Бийте камінь об камінь, підшукуючи відповідні мінерали. Якщо знайдете, вам пощастило. Суху траву вам дуже важко буде розпалити, проте якщо у вас буде пух від рогозу (псевдо-комиша) чи інший ватоподібний пух, це зможе дати легкий вогняний спалах. З сухої трави слід зробити щось типу гнізда, в середину вкласти пух.

 

Якщо у вас є годинник, вам пощастило. Вам його уже не треба буде, проте майже у всіх годинників скло являється лінзою – з її допомогою вам взагалі не складе проблеми розпалити вогонь.

 

Отже, у вас є укриття і у вас є вогонь. Вогонь допоможе зробити з гидких молюсків чи земноводних – досить непогану їжу, головне – безпечну. У вас поки що засобами добування їжі являються збиральництво (плодів та дрібних тварин) та пасивне полювання у формі водяної пастки.

 

Тепер слід подбати за активне полювання. Вам потрібен перш за все ніж – хороший, міцний, гострий ніж. Його можна зробити із каменя, відповідно знайти не піщаний камінь, а щось твердіше типу скельної породи і бити по ньому іншим важким каменем, щоб перший розколовся. Вибрати між розколеними частинами більш-менш довгий брусок і оббивати його іншим осколком, надаючи йому форми ножа чи сокири. Краще зробити декілька таких ножів.

 

Тепер вам слід зробити копьйо, спис. За допомогою гострих тонких осколків каменя вирубати міцну палицю, вирівняти її один товстіший бік, цю сторону розчепити на чотири чи більше частин, повздовж прорізуючи стовбур палиці. Тоді між прорізи пропхати тонші гілки чи осколки каменя, розчеплюючи частини палиці вбоки для формування розщеплених зубців. Опісля слід їх дещо пообточувати і нагострити їхні кінці. Таким чином у нас получається копьйо із декількома розведеними в сторони зубцями, завдяки чому можна полювати на рибу, раків, жаб тощо.

 

Справа в тому, що вдень риба і раки рідко коли зустрічаються біля берега водойми, якщо вже і гріються на мілководді, то вдень є дуже обережними і легко помітять вас, коли ви наближатиметеся. Тому вам слід зробити декілька факелів, з якими ви вночі ходитимете по мілководді і пошуках риби/раків. Щоб факел горів довго, слід у лісі знайти хвойні дерева. На їхній корі завжди зустрічаються виділення смоли – її слід зібрати якнайбільше. Далі вам слід знайти не малий максимально тонкий і плоский камінь, який вам послужить мискою. Цю миску слід поставити на жар вогню, щоб камінь нагрівся і щоб можна було на ньому розтопити смолу. Коли смола буде рідкою, слід в першу чергу нею обмазати зубці списа, щоб рідка смола дещо проникла у пори деревини. Це потрібно для того, щоб вночі, коли холодно, вона затвердівала, завдяки чому дерев’яні зубці стануть кам’яними по твердості і міцності і легко прошиють тіло здобичі без затуплення і втрати гостроти. Також смола допоможе захистити дерев’яні зубці від намокання, адже намокання псує деревину, роблячи її трухлявою та крихкою, прискорюючи гниття деревини. Таким чином усе дерев’яне, що ви пропитаєте смолою, стане довговічним та міцнішим.

 

Після пропитки списа, вам слід вирубати невелику палицю для факела. Для цього вам слід повторити все те із списом, тобто розчепити один кінець на дві-чотири частини, тільки гострити вже не треба, а замість розмежовувачів вставляти послідовно сухі гілки і шматки смоли, роблячи такий собі бутерброд. Сира, не суха, палиця допоможе факелу не згоріти одразу ж, а гілки із смолою будуть горіти довго та більш насиченим полум’ям.

 

Коли ви зробите декілька факелів, один-два слід зберігати в укритті на випадок нічної перевірки деяких шумів чи якщо почуєте вночі звук літаючого апарату, це допоможе дати сигнал порятунку. Іншими факелами ми будемо полювати вночі на рибу/раків. Для цього слід запалити факел, тримати в лівій руці, у правій – спис, і спокійно проходити мілководдя водойми. У випадку виявлення здобиччі, слід нанести різкий сильний удар, не відпускати спис, поки не переконаєтесь, що здобич ослабла у своїх сильних конвульсіях, тоді легко витягуєте спис із дна, вертикально ковзаючи по дні провести здобич до берега, аж тоді витягувати спис із здобиччю на берег, адже якщо у воді намагатися витягнути спис, здобич може тріпнутися і вискочити із зубців. Якщо спис увесь шлях буде біля дна, то у випадку різких ударів риби, можна знову ж різко притиснути її до дна, сильніше нанизуючи її зубцями.

 

Рибу, як і все інше слід готувати, адже аптечки у вас нема, а у лікарських рослинах ви не маєте поняття. Найкраще запікати.

 

Якщо пора року – літо, вам слід ловити рибу стільки, щоб частину їсти, а частину залишати на запас, який ви використаєте для того, коли вирішите покидати укриття для пошуку виходу із ситуації. Крупну рибу споживайте, дрібну – потрошіть, відрізайте голови, дрібними гілками розпинайте їхні ребристі стінки тіла, щоб був доступ повітря та сонця до випотрошеної середини риби (щоб філейки тіла на злипалися). Рибу розкладайте на великому камені під кутом до сонця, щоб з одного боку їх висушувало сонце, з іншого – гарячий камінь. Тримайте їх поблизу від вогнища, щоб і вогонь її висушував та нагрівав камінь. Відганяйте мух, на ніч рибу не зберігайте в укритті – помістіть її на дерево подалі від укриття, щоб її ніхто не з’їві щоб не привертати запахом увагу хижих тварин.

 

Можна також коптити рибу. Для цього слід вибрати глиняний вертикальний берег і зробити у ньому отвір в середину, вглиб берега, потім зустрічний, вертикальний отвір із верху берега вниз, щоб з’єднатися з горизонтальним отвором, таким чином вийде сполучений отвір. У горизонтальному отворі слід підтримувати вогонь для формування жару, а тоді прикріпити рибу до гілок та пропустити їх у вертикальний отвір. Жар виділятиме гаряче повітря, яке буде підніматися уверх по вертикальному отворі і риба буде коптитися. Це досить таки довга процедура, але не довша за сушку на сонці.

 

Рибу можна також ловити вудкою. Для цього перш за все слід зробити гачок. Для цього підійде кістка риби, колючка куща або вирізаний гачок із гілки відповідної форми. У вас є одяг, від складається із ниток, тому ниткою можна прикріпити кістку риби до тонкої гілки у вигляді гачка. З одягу слід вилучити декілька ниток, вони повинні бути довгими, хоча б два метри. Короткі нитки можна зв’язувати між собою. Взяти кінці ниток докупи і зафіксувати їх. Достатньо щоб були дві-три нитки в пучку. Один кінець пучка зафіксувати, розпрямити та крутити пальцями інший кінець, щоб шнурок став закрученим. Тоді слід пальцями руки вхопитись за середину шнурка, тримати її від себе, а іншою рукою з кінцем шнурка наблизитись до фіксованого кінця шнурка. Першу руку відпустити, і зав’язати докупи два кінця шнурка. Роздвоєний шнурок з’єднається, перекрутиться і зробиться скрученим, що дасть йому великої міцності та тонкості. Таким чином можна зав’язати шнурок до палиці і з’єднати з гачком, вудка готова. Недалеко від гачка можна прикріпити невелику гілочку в якості поплавка-сигналізатора кльову. Наживкою можуть бути черв’яки, очі чи нутрощі риби, гусениці, комахи: жуки, коники-стрибунці тощо. В корі старих дерев є личинки жуків – їх можна їсти самому і можна використовувати в якості наживки.

 

Якщо ви помітите, що до водойми наближають дикі звірі, можна спробувати на них полювати. Аналогічним способом зробити більш товстіший і міцніший шнурок для тятиви лука. Тіло лука можна зробити із міцного дерева. Стріли мають бути рівними та гострими, кінець стріли також слід просочити хвойною смолою. Якщо у вас получатиметься обробка каменя, можна зробити тонкий і гострий наконечник із каменя. Наконечник стріли повинен завжди бути на її товстішій стороні. Можна зробити також спис, також повністю дерев’яний або з кам’яним наконечником. Якщо у вас багато на собі одягу, і ви можете його частину потратити на шнурки – зробіть їх багато, таким чином можна буде робити петлі для пасток і ставити їх на тропинках звірів.

 

Якщо ви вирішите покинути своє укриття, у вас повинен бути достатній запас їжі. Про воду говорити нема потреба, ви – обмежені. У вас немає тари чи посудини для води, тому маршрут вашого пошуку цивілізації повинен бути паралельним до річки чи витоку з озера. Звісно ж, що можна нарізати рівних дощечок із дерева, скріпити їх докупи шнурком, ззовні та в середині засмолити хвойною смолою і у вас получиться невелика бочка для води, чи виріжете колоду дерева та випалите її середину – з такими посудинами дуже важко ходити, вони важкі та габаритні, тому краще у майбутньому поході носити із собою вогонь, аніж воду, тим більше, що за правилами, завжди слід шукати цивілізацію вздовж річки.

 

Отже, якщо ви вирішите покинути укриття на плоті – вам треба буде багато шнурка. Його можна зробити із кори дерев, як от хвойних дерев – у них кора досить еластична, міцна і завдяки смолам швидко не висихає. З молодих хвойних дерев її досить легко знімати. Досить міцна кора молодих коренів хвойних дерев – особливо сосни, корені якої простягаються неглибоко в землі. Часто біля водойм ростуть різні повзучі рослини, як от дикий виноград, хміль, ожина (яка хоч і колюча, зате є досить міцною). Робіть пліт не надто широким, досить високим, щоб завжди виступала його частина з води, адже бути постійно мокрому – це охолодження організму, а значить потреба більшого споживання енергії, тобто їжі. Бруски плота не повинні бути надто товстими – чим тонші бруски, тим легше їх переплітати мотузками між собою, тим міцніше вони триматимуться купи.

 

Якщо у вас є пліт та їжа, вам слід подбати про вогонь, адже можливо ви будете плисти не один день, а вночі вам слід буде причалювати до берега, щоб відіспатися і відігрітися, тим більше вночі на плоті небезпечно перебувати. Якщо ви не вмієте плавати, на плоті слід плисти максимально близько до берега. Щоб утримувати вогонь для його транспортування, вам слід знайти великий трутовик – гриб, який наростом росте на стовбурах дерев. Ви повинні переконатися, що він сухий, для цього слід прорізати виямку в його середині та покласти туди горючу вуглину. Якщо трутовик буде постійно диміти та через годину-дві ви подуєте у виямку і дим посилиться – він годиться. Якщо ні – шукайте інший або день-два тримайте трутовик біля вогню, щоб він висушився.

 

Вам слід мати декілька трутовиків. Якщо трутовика немає, слід знайти старе дерево, щоб у середині воно було трухлявим і сухим, аналогічно випробувати – воно повинне постійно тліти. Коли ви візьмете трутовик із собою, у вас повинен бути напоготові трут. Адже коли ви причалюватимете до берега на ніч, ви повинні тліючі частинки трутовика вишкребти на готовий трут, подути для розгоряння труту і тоді розводити вогонь.

 

Під час подорожі вам слід причалювати біля підніжжя високих гір, пагорбів, підвищень, вилазити на дерева і дивитись на горизонт у пошуку ознак цивілізацій.

 

Якщо подорож не приносить успіху, а у вас закінчуються запаси харчів – вам знову слід на декілька днів зробити укриття і поповнити припаси.

 

Те, що я тут описав, це скоріше за все, нульові умови виживання, такі трапляються вкрай рідко, адже зараз важко знайти місце, наприклад, без сміття, яке можна використати для зберігання води, кип’ятіння води та приготування їжі; яке можна використати для будівництва плоту, знарядь лову риби чи зброї для звірів, всюди є пластикові бутилки, металеві банки, дроти, тканина, залізо тощо. Зараз дуже мало місць, де не бувала людська нога. Варто також зазначити, що як уже описувалося, у такій екстремальній ситуації ви можете опинитися тільки як турист або жертва аварії. А тому у вас як туриста завжди будуть засоби розведення вогню, посуд, інструментарій та ніж. Як жертва аварії, ви завжди можете набрати різних предметів з місця аварії, зокрема з багажу пасажирів, які зможуть вам пригодитися для вирішення різних проблем.

 

Найголовніше у виживанні – подолати психологічні бар’єри та розпач, мати прагнення жити та продовжувати боротися за життя навіть у ситуаціях, коли нічого не виходить і все валиться з рук. Слід стати частиною природи, спостерігати за нею і вона сама підкаже, як вижити в її середовищі.  

 

Анатолій Головчак