Новини

Хто з нас не знає кропиви! Кого не обпікала вона, зненацька й підступно? Хто не відсахувався від її замаскованих жал! Тож немає потреби, гадаємо, описувати цю рослину. Варто лише нагадати, що існує кілька видів кропиви. У помірній зоні найчастіше трапляється кропива жалка (Urtica urens L.) та дводомна (U. dioica L.)

Кропива жалка — трав’яниста рослина заввишки 40 — 60 см. За сприятливих умов може сягнути й двох метрів. Листки та стебла вкриті мечоподібними волосинками, що схожі на порожні дудочки. Стінки волосинок просякнуті карбонатом кальцію і тому дуже крихкі. Горішня частина волосинки наповнена жалючим соком складного змісту. Туди входять ацетилхолін та гістамін, різні органічні кислоти. Від зіткнення з різними предметами, шкірою людини або тварини, волосинки зламуються. Гострі кінці зламу легко проколюють шкіру людини, й вміст волосинки потрапляє до ранки. Ацетилхолін і гістамін діють на нервові закінчення під шкірою, що викликає печіння й свербіж. Так виникла й наукова назва кропиви: urtica в латинській мові утворилося від слова urere — пекти.

Назва ж кропиви дводомної — безпосередній переклад з латині (dioica — дводомна). Кропива — надзвичайно цінна дика рослина. За давнини із стебел кропиви, як пізніше конопель, отримували прядиво для виготовлення грубих тканин, міцних линв, мотузок і т. ін. Нині кропиву широко застосовують у народній та офіційній медицині як ефективний кровотамувальний, сечогінний, протигарячковий, ранозагоювальний, протиревматичний засіб.

У країнах Сходу кропива слугує для виготовлення вищих сортів паперу. Листя та стебла рослини — добрий харч для худоби, надто для свиней. Посічене та зварене листя використовується як високовітамінний корм для свійської птиці. Листя кропиви містить велику кількість вітамінів С, К1 і В2, провітамін А. Має також 18—20% азотистих речовин, 9—10% крохмалю і до 7% жирів.

Вважають, що за поживністю листя кропиви не поступається перед зеленим горошком, квасолею, бобами. Хлорофіл під час кип’ятіння не руйнується. Цінність кропиви як продукту харчування підвищують наявні у листі органічні речовини, що збуджують і стимулюють травлення. Кропиву споживають у багатьох країнах. Молоді пагони, стебла й листя — цінна й чудова присмака до зеленого борщу. Стебло також солять і маринують про запас.

У скандинавських країнах і Польщі з молодих листків роблять пюре до м’ясних страв. Готують його так: щойно зібрану зелень пропускають через м’ясорубку, додають олію, сіль, дрібно посічену цибулю, пахучий перець і круті січені яйця. Пюре використовують як гарніри, приправи та салати в свіжому вигляді.

На Поліссі з посіченого та звареного листя кропиви готують соуси до м’ясних та борошняних страв і картоплі. Квашені молоді пагони готують так само, як і капусту, але замість моркви додають листя городнього портулаку. Квашена кропива має пікантніший аромат, ніж квашена капуста, а також смачніша й поживніша.

Напровесні зі свіжого незгрубілого листя кропиви готують салати та додають до сумішей. Листя кропиви, щавлю, щириці, подорожника, зеленої цибулі миють, підсушують, подрібнюють, змішують, посипають крутими січеними яйцями, поливають олією та солять. Потім накладають в салатницю, прикрашаючи кружальцями редиски та вершечками варених яєць. На 300 г кропиви беруть по 200 г щавлю, подорожника й щириці, 4 —5 столових ложок олії, 2 яйця, 2—3 редиски.

У Польщі з листя кропиви одержують хлорофіл, що його застосовують у парфюмерії та  харчовій промисловості. Відомий цілющими властивостями хлорофіловий крем або  живильний лосьйон готуються на основі хлорофілу, одержаного із листя кропиви жалкої.
 

Глуха кропива біла (яснотка белая) — Lamium album L. Її листя схоже на листя кропиви жалкої, але без жалючих волосинок, тому її називають глухою. Росте на засмічених і бур’янистих місцях, луках, уздоріжжях, межниках й узліссях, на галявинах і в чагарниках. Майже завжди трапляється поряд з кропивою жалкою, хоча віддає перевагу зволоженим місцям.

Наукова назва походить від грецького слова lamia — паща, зів. Album у перекладі з латині — біла. Листя містить 130 мг вітаміну С і 14,5 мг каротину на 100 г сирої маси. Листки відзначаються також тонким приємним ароматом та своєрідним смаком. Найчастіше йдуть до столу замість шпинату разом із листям щавлю та кропиви жалкої, до борщу. У Грузії молоде листя глухої кропиви їдять вареним (з олією та зеленого цибулею). Молоді пагони маринують та квасять, а корені готують як спаржу. Для салатів молоде листя беруть у суміші з листям щавлю, кропиви жалкої та ін.

М.Л. Рева, Н.Н. Рева «Диві їстівні рослини України», 1976