Блог

Від раннього дитинства нас вчать елементарних правил техніки безпеки, базовим знанням надання першої медичної допомоги, поведінковим налаштуванням при взаємодії із соціумом тощо. Ми впевнено крокували у затишне та безпечне майбутнє із обтесаною всіма благами цивілізацією, де правила техніки безпеки скасовувалися вбудованими технічними елементами пристроїв та технічних засобів (типу запобіжників чи програмних контролерів, блокувальників чи захисних систем), а надання першої медичної допомоги зводилося до виклику швидкої допомоги, необхідність виживання – до соціальних програм підтримки чи кредитування тощо, реалізації потреб – через чисельні мережі супермаркетів, аптек, магазинів. Але з початком пандемії коронавірусу графік руху цивілізації почав спадати і рухатися вниз, що відповідає природному циклічному шаблону графіка від початку існування людства: ріст – вершина – спад – дно – ріст і так постійно, як ритм серця. Епідемія навчила нас декільком важливим правилам виживання і забезпечила виживших багатим досвідом:

• робити запаси продуктів харчування, медичних препаратів та засобів;
• носити завжди із собою тривожний рюкзак;
• не можна надавати перевагу тільки готівковим чи тільки безготівковим грошам – їхнє відношення повинне бути однаковим;
• потрібно думати про альтернативу грошам – накопичувати ресурси, на які регулятори накладають обмеження, - таким чином можна володіти аналогією грошей для бартеру;
• надмірна залежність від соціуму і цивілізації може призвести до смерті, альтернатива: максимальна автономність та бункерний підхід життя у критичних ситуаціях;
• люди, які ігнорують небезпеку і не бояться померти, гинуть в тій же кількості, що і люди, які бояться померти і максимально захищаються, ситуацію визначає умовний підхід: чи ти знаходишся в будинку, який горить, чи поза будинком? – від вірусу не втечеш і не сховаєшся і не захистишся, якщо ти перебуваєш в середовищі носіїв вірусу, навіть ізольовано;  
• якщо тобі відомо про початок великої небезпеки цивілізації, як от епідемія, намагайся якомога швидше скупити продукти, медичні препарати, речі пріоритетної необхідності. Лохи (несвідомі) будуть сміятися і навіть звинувачувати тебе як причину ажіотажу і штучно створеного дефіциту ресурсів, але це не так. Адже цим самим будуть активніше займатися спекулянти, підприємці та бізнесмени, які масово вилучатимуть ресурси з прилавків і триматимуть на складах, поки ціна за ресурс не виросте х3-5 разів, а коли склади розпродадуть, ціну все одно не опускатимуть нижче х2. І ти зекономиш повно грошей, якщо хоча б рік будеш користуватися ресурсом, купленим за 10 грн в той час, як несвідомі будуть постійно купувати цей ресурс за 40-50 грн;
• епідемія – це не природне явище, це інструмент і засіб побудови графіка. Але коронавірус цей графік не зміг змінити, зламавши вершину із подальшою побудовою кривої спадання, тому повинна була початися війна. І ця війна, як і коронавірус, також не сильно вплинула на графік, тому має бути протягом наступних 5 – максимум 10 років тотальна війна або ще смертельніша епідемія, адже пропозиція ресурсів надзвичайно перевищує попит у співвідношенні і балансі, що негативно впливає на світовий ринок – серце життя цивілізації, а наука уже років 50 стоїть на місці, вичерпавши себе, відкривши все, що могло бути доступним людині в цьому циклі, тому тепер тільки війни і криза і графік руху на дно: замість подорожей між галактиками – модернізація зброї і самознищення, замість ліків від онкології – створення вірусів і деструктивних вакцин. Можливо колись, якщо переживемо ядерну війну і графік знову досягне вершини, - ми таки полетимо в космос, на жаль, мабуть, для пошуку нової планети Земля-2;
• не будь гордим і самовпевненим, будь скурпульозним, пріоритетним і принциповим, не піддавайся емоціям, впливу інших, постійно складай в голові чи в блокноті протоколи для будь-яких ситуацій. У певній ситуації тобі не прийдеться імпровізувати і робити помилки, ти будеш знати і будеш готовим. Сядь, подумай, прогнозуй і моделюй будь-які ситуації, які можуть трапитися після того, як ти вийдеш за двері дому. Будучи в безпеці і зосередженим ти спроектуєш теоретичні моделі і чорновики протоколів поведінки. Можливо за дверима ти усвідомиш на практиці помилки, опущення і прорахунки, але твій протокол стане надійнішим і досконалішим. І якщо ти таки відчуваєш ослаблення, підвищення температури чи диферентні ознаки вірусу – ти максимально використовуєш відомі і готові засоби і препарати для лікування, а не байдуже і самовпевнено заперечуєш чи покликаєшся на свій здоровий організм чи нікчемність і медійну роздутість впливу вірусу. Такі в першу чергу помирали. Але ще гірша доля чекає і тих, хто провакцинувався від вірусу. Виживання – це не гра і не імпровізовані маніпуляції, це – чітка і строга протокольна стратегія і тут треба обдумувати індивідуально і автономно кожний крок самостійно і зважено, без емоційного внутрішнього чи соціального зовнішнього впливу.

Потім почалася війна. Вона нам нагадала правила виживання в часи коронавірусу і ще принесла нові правила відповідно до нових умов і ситуацій. Ми колись сміялися з дідів-прадідів, які в бум розвитку цивілізації завзято зберігали механічні давні інструменти чи завжди утримували частину продуктів в якості недотронутих запасів, а тепер ми будемо тими дідами-прадідами і навряд чи позбудемося цих навичок і «скрепів» і, згідно «стокгольмському синдору» з ностальгією дехто буде сумувати за звуком сирени повітряної тривоги (вже фіксую дане явище). Отже:

• мобільний зв'язок нас дуже сильно узалежнив, адже він привив нам залежність у простій і миттєвій фіксації інформації про наших близьких і рідних, комунікація переросла у невиліковну залежність і втрата даної миттєвої комунікації, навіть тимчасова,  аналогічна реальній трагедії в колі нашого близького оточення. Колись така комунікація тривала тижнями чи навіть місяцями (листування, телеграми), тепер вона вимірюється секундами. Якщо комунікація і є важливим пріоритетом, то потрібно налагодити альтернативний канал зв’язку: згадайте, в перші хвилини першої сирени 24 лютого весь мобільний зв'язок був заблокований через перевантаження мобільної мережі. Альтернатива: аналогові пристрої типу рацій, але вони обмежено-придатні в частині відстані між співрозмовниками і наявності перешкод та рельєфу. Втрата зв’язку не повинна бути проблемою. Проблема – коли ви не впевнені у ситуації, в якій опинилися ваші близькі. Саме тому більш важливим у сімейних обговореннях є не питання новин та планів, а складання протоколів, навіть усних, щодо поведінки у тих чи інших ситуаціях чи обставинах, хоча мене за це назвали параноїком, але вже потім зрозуміли, хто правий, а хто дурак;
• і знову запаси. Тут не буду розписувати, достатньо декількох прикладів. Я формував основний недотронутий запас продуктів ще за декілька тижнів до початку війни. Я знав про те, що війна почнеться і вона неминуча, особливо тоді, коли в новинах почали повідомляти про те, що російські війська завершили навчання і починають повертатися на місця постійної дислокації, коли всі почали «полегшено видихати» після місяців напруги. Був чіткий сигнал про те, що війна буде: це формування незадовго до  24 лютого станцій переливання крові та заповнення резервів «банків крові» та транспортування крові на  місця дислокації ворожої армії, яка в той час «мирно проводила навчання і тренування» поблизу кордонів з Україною. Тут без коментарів. Отже: купівля консерв довгого зберігання, круп та борошняних виробів (макарони різних видів), «мівіни» тощо. Ситуацію ніхто не міг спрогнозувати, тому по протоколу доводилося готуватися до найгіршого, а саме: воєнного чи післявоєнного голоду, хоча ситуація і після року війни не настільки критична, щоб зараз говорити про голод. Але я цілий рік жив із позитивним психологічним заспокоєнням щодо небезпеки голоду чи нестачі продуктів харчування. Як результат, по мірі наближення до завершення терміну зберігання, недоторканний запас споживається. Якщо від січня до червня 2022 року я скуповував консерви в діапазоні цін від 20 до 30 грн (в основному польського виробництва), то зараз ціни на ці ж польські консерви варіюються в діапазоні 50-60 грн (станом на січень 2023 року). Славнозвісна сіль! Артемсіль, для прикладу. Її я скуповував в діапазоні ціни 10-12 грн. Згодом сіль пропала. Сказали, що Артемсіль знищена. Але ж знищили завод, а хто знищив сотні і тисячі тон солі в мережах магазинів та на складах? Ха-ха. Вже від літа 2022 року і поступово до кінця 2022 року в газетних інтерв’ю менеджери великих магазинних мереж лицемірно розповідали про те, як їм вдалося чудесним способом знаходити залишки Артемсолі на складах, які чомусь і десь загубилися і після того, як ціни на сіль виросли х2-3 рази, ці сотні тон раптом знайшлися… Звісно ж, сіль – це не критично, є імпортні аналоги, хай і з ціною х2-3, але ж ви уже ознайомлені по факту із польською чи взагалі іноземною сіллю і можете порівняти із Армемівською. Це як порівнювати цукор із цукрових буряків та із тростини. Кляті москалі порізали заводи цукрових буряків, особливо на заході України і знищили цукрову галузь взагалі, адже дешевше імпортувати тростинний цукор. Але ж я раніше чай підсолоджував двома-трьома чайними ложками цукру (бурякового), а тепер мені потрібно 4-5 ложок (тростини). Окрім цього заготовляв сухарі – висушені скибка хліба;
• товари першої необхідності. Кожна доросла особа знає свої індивідуальні потреби, зокрема, медичні. Ми користуємося і споживаємо різне і всяке, але в кожного є те коло продуктів чи препаратів, які являються високим пріоритетом та від яких залежне наше здоров’я і життя. Для прикладу, ні для кого не секрет, а війна це все висвітлила, - більшість промислового та продуктового виробництва в Україні зосереджено не пропорційно децентралізовано, зокрема більшість всього зосереджено всюди, окрім західної України (тому західні українці змушені працювати закордоном через відсутність достатньої кількості робочих місць на місцевості). Прийшла війна і багато підприємств були або знищені або перестали працювати. У мене син з інвалідністю, в нього аутизм. Не буду розписувати, але для нього фактично 90% харчування складають конкретні питні йогурти марки «Растішка» та «Агуша». Будь-які аналоги, навіть іноземні, він не сприймає. Якщо усунути з його раціону ці йогурти, він фактично буде споживати в день максимум 2-3 ложки супу, картопляного пюре або вареної гречки з 2-3 фрикадельками і все. Фактично це загрожує втраті ваги, голодуванню, а коли він голодний, він «хвилюється» у припадках, безконечних істериках і знищенні всього довкола, включаючи вікна, меблів, себе і оточуючих… В перший день війни я скупив всі доступні йогурти на полицях супермаркету. Наступного дня чистив інші магазини. Цього нам мало вистачити на місяць – відповідно до терміну придатності. Як виявилося, я зробив правильно. Не знаю, чи «Агуша» і «Растішка» - це російське виробництво в Україні чи ці заводи були знищені, факт в тому, що ці йогурти повністю перестали з’являтися на полицях магазинів. Уже через кілька місяців почала з’являтися «Агуня» - мабуть ребрендинг старої «Агуші». Також через кілька місяців торгова мережа АТБ почала випускати питні йогурти власного виробництва в пакетах. Звісно ж, я перепробував усі доступні йогурти, але всіх їх мій син не сприймав – то смакова добавка не підходила, то в йогурті були мікрочастинки подрібнених фруктів. АТБ нас виручив своїм йогуртом, а потім з’явилася «Агуня» і питання харчування уже не було критичним, але саме завдяки запасанню ми могли пережити перші місяці дефіциту. При іншій формі інвалідності чи захворювань аналогічно виникають гострі потреби в медичних препаратах, проте у нашому випадку у нас залежність тільки від спеціальних продуктів харчування;
• аварійний, евакуаційний, тривожний рюкзак. Ми не знали, яким чином розгорнеться війна, ми не знали, що буде завтра. Ракети літали над головою, всіх охопила паніка і страх. Раціонально мало хто мислив. Я їздив щодня на роботу в місто, а це більше 10 км, переживати за сім’ю – звичайне явище. В перші місяці війни звичним було спускатися в укриття при кожній тривозі. Згодом на спроби спускатися в укриття на роботі реагували з видимим мовчазним докором. Власне, укриття на роботі, як і більшість цивільних укриттів – це просто бетонна могила, яка ймовірно захистить тебе від раптової смерті, але не врятує життя, просто зробить смерть повільною і більш болючішою. Але відсоток шансу був і на нього орієнтувався. Носив із собою звичайний буденний рюкзак, який перетворився в аварійний: основний набір медикаментів, особливо пріоритетних та індивідуальних засобів; міні-піч, типу німецького Есбіт, тільки в даному випадку китайський аналог із запасом сухого спирту на 2-3 використання; плоска алюмінієва кружка-підстаканник від старої фляги; кишенькові контейнери із кавою та цукром (упаковки від таблеток); китайський кишеньковий радіоприймач (купити такий від початку війни було неможливим, згодом почали з’являтися китайські із ціною х2-3, купив дешевий на аліекспрес, дуже якісний на свою ціну, от тільки його слід доукомплектувати мотком мідного дроту – у підвальному приміщенні не ловить не тільки мобільна мережа, але й радіохвилі, з дротом до 1 м працює повноцінно); після розмов про ядерний шантаж довелося прикупити китайський дешевий дозиметр, - як і з радіоприймачем, знайти дозиметр було вкрай важко, ті, що в наявності – ціна х2-3. Я і раніше мріяв про дозиметр, але навіть довоєнні ціни на дешевші дозиметри були для мене недоступними, а тут за 1500 грн я отримав бажане і навіть якісне; кишеньковий ліхтарик, також китайський, бо замовляв партію із 5-ти штук для себе і рідних; акумуляторні батареї: я раніше використовував стандартні батарейки формату 18650, тому всю доступну техніку вибираю на основі цього формату акумуляторів (ліхтарики, радіоприймач, павербанк ручної конструкції тощо). Проте згодом я відкрив для себе більш потужні акумулятори аналогічного формату – акумулятори від батарей старих ноутбуків. Вони надійніші і більш довго тримають заряд, навіть будучи б/в; кабелі заряджання акумуляторних батарей: самих зарядних пристроїв непотрібно, вони займають об’єм рюкзака та масу, але маючи кабелі різних типів, достатньо зарядити акумулятор в радіоприймачі від комп’ютера або від зарядного пристрою мобільного телефона, всі кабелі USB формату; продукти харчування: звісно ж, консерви із собою носити не будеш, але в мене практика завжди мати в рюкзаку 2-3 великі батончики снікерсів – це невеликий об’єм і велика порція калорій, також різні шоколадні цукерки. Вода у півлітровій пластиковій бутилці – від води я менш залежний, аніж від калорій, а в укритті не тільки значний запас води у великих пластикових бутлях, там також мережа водопровідних труб; ключі, сухі і вологі салфетки, різні дрібні інструменти, маркери, документи, декілька недоторканних гривень, флешки, запасні запальнички, тобто все, що мені потрібне і що максимально забезпечить мою автономність; така річ, як ніж, - він завжди в кишені – це не зброя і не самозахист, це річ, яка часто пригоджується в побутовому житті, навіть на роботі, ця річ повинна бути завжди, як і джерело вогню, як і запасна пачка сигарет, якщо ви палите. Правда, краще ножик носити із собою по характеристиках таким, щоб візуально не відповідав холодній зброї: саме тому в час воєнного стану я відмовився від носіння свого улюбленого і єдиного мисливського ножа із фіксованим клинком і купив складний якісний ніж, який ношу на поясі;
• аварійні, евакуаційні протоколи: це схеми із покроковим розписанням дій при тій чи іншій небезпеці + дорожні карти із маркуванням схеми руху у випадку евакуації із обов’язковим ігноруванням основних трас та загальних доріг, які фактично в критичний момент будуть заблокованими і пробкованими. Протокол ядерної загрози передбачає різні сценарії поведінки в залежності від типу (потужності) та відстані взриву ядерної боєголовки. Зокрема, він передбачає наявність вдома (за сценарієм заборони покидати приміщення) монтажної піни, якою за кілька хвилин потрібно ізолювати всі відкриті та ймовірні щілини, двері, вікна тощо; в той же час хтось інший за кілька хвилин набирає достатню кількість води; інший – акумулює продукти харчування, засоби першої необхідності та одяг у визначеному місці, найбільш безпечному в даній ситуації, найбільш віддалено від зовнішнього середовища, закриття вентиляційних отворів сухим не щільним одягом із запасом для періодичної зміни цього «фільтру» на інший тощо. Я розписав ідеальний додаток для одного протоколу: це схема побудови підземного укриття, на жаль, його я не можу реалізувати – мені домашні заборонили використовувати надра прибудинкової ділянки, але колись, маю надію, його втілю в життя. Хоча завжди мріяв заробити на хатку в горах із підземним таємним поверхом, але мрія поступово згасає – майбутнє гір очікує серйозних потрясінь через початок тектонічної активності;
• автономність електроенергії, опалення, підігріву тощо. На початку війни я кричав своїм: скуповуємо дизель і бензин (і продукти, і доляр)! Мої, як і всі: пішов геть, панікьор! Згодом почалося бомбування нафтопереробних заводів, складів із паливом. Спершу ціни виросли х2, згодом дефіцит. Автобуси перестали їздити, бензопили і бензокосарки по селах уже не звучали. Якщо хтось і мав запас палива, то боявся показати це публічно. Повторилися ковідні будні – мусиш ходити на роботу, а те, що громадський транспорт не працює – нікого не хвилює. Ладно, мені то 13 км до роботи, а декому цілих 30! Машина була заправлена, але нею ми старалися не користуватися на випадок загострення ситуації і необхідності евакуації, - берегли паливо, запасів палива не зробили, звинувачували мене, що я не заставляв їх скуповувати дизель, а тільки попереджав… Згодом паливо почали імпортувати і громадський транспорт запрацював, правда ціна за проїзд піднялася х2, рейси були не регулярні, почався хаос, шофер автобуса міг приїхати на зупинку, побачивши лише 2-3 пасажирів, розвернутися і поїхати в гараж… За літо наготовили дров на опалювальний сезон (триває з вересня по травень), ми і раніше користувалися дровами, проте часто і газом та електрикою, але в даній ситуації ми максимально піднімали пріоритет щодо дров. Восени почалися бомбардування розприділення електромереж, світло пропадало, хаотично вмикалося, так же вимикалося, згодом з’явилися стабільні графіки, яких не дуже дотримувалися. Перепади напруги викликати горіння проводки на роботі – це додатково залишало нас без електроенергії. Об’єм роботи від нас вимагався довоєнний, а робота, пов’язана із комп’ютерною технікою це сильно уповільнювала, але нікого це не хвилювало. Крики, нерви, плачі, істерики… Вдома було простіше: купили генератор, бензиновий, дизельні розкупили. Зробили запаси бензину і дизелю. Генератор 3квт, купили, скажем, сьогодні, через два дні новина в медіа – уряд скасував пошлини на ввіз генераторів! Це означало, що ціни на генератори будуть набагато меншими. Сусіди нам (умовно): ви – лохи! Пройшов тиждень-другий: ціни на генератори: х2-3. Сусіди кинулися купувати, ми (умовно): ви – лохи! Таке життіє… Я, звісно ж, пробував варіанти із автономними джерелами електроенергії, хоча б для підзарядки гаджетів, але, на жаль, вони виявилися не ефективними. Альтернатива – потужніші сонячні панелі, а вони зараз у ціні дуже не доступні, маю на увазі, виключно якісні панелі. Але вони будуть придбані при умові гострої критичної необхідності, зараз, слава Богу, такі ситуації не актуальні. Посилання. Власне, якщо ви не живете в місті на квартирі та не маєте дітей, ви б могли адаптуватися і до графіків тимчасового вимкнення електроенергії. В мене ж дитина-аутист, і він не любить темноти, зате любить ютуб та ігри на планшеті, тому генератор був для нас гострою необхідністю. Дрова стабільно підтримували достатній рівень тепла в будинку, син постійно хворіє, тому тепло також було в пріоритеті. І навіть у випадку бомбардування газових мереж, без газу ми б обійшлися. Автономність продуктів харчування – також один із ключових пріоритетів виживання в часи війни. Як я вже писав, дитину я б не прогодував, але дорослі мали меншу харчову залежність від магазинних продуктів харчування завдяки городництву та наявності курей на подвір’ї. І взагалі, життя на селі, а тим більше на хуторі в моїй ситуації, - це ще один вагомий позитивний крок до автономності виживання. Звісно ж, якщо до вас не наближається фронт бойових дій - у цьому разі у вас більше шансів вижити (за умови неможливості евакуації) в місті, тим більше великому: в умовах бойових дій військові в першу чергу зосереджуються довкола міст, вибираючи кращі позиції, в той же час ворог намагається стерти з лиця землі довколишні села, спершу грабуючи їх, тоді знищуючи живу цивільну силу – потенційних, на їхню думку, шпигунів, навідників чи навіть сплячих партизанів, диверсантів. У випадку епідемії життя на селі є більш безпечним, аніж у місті, навіть якщо ви не виходите із квартири місяцями. У моєму селі люди масово почали помирати через рік після початку епідемії в Україні, при цьому на 99% ігнорували масковий режим та регулярно їздили громадським транспортом в місто на роботу чи на базар. Можливо екологія, здорові продукти тому причина? Не знаю;
• гроші. Як і у випадку епідемії, в час війни потрібно мати завжди під рукою готівкові та безготівкові гроші та уважно слідкувати за новинами та аналізувати і прогнозувати поточну ситуацію. Купити валюту на початку війни – це завжди плюс, але не про це мова. Дефіцит палива сповільнив рух і роботу інкасаторів – у свій час минулого року знайти банкомат із готівкою – це було явище «цвітіння папороті». Робота банківської системи була нестабільною, відбували збої в роботі інтернет-провайдерів, Зняти готівку у банкоматі було майже неможливо: якщо раптом в одному із банкоматів з’являлися гроші – про це одразу ж знало все місто. Як у випадку із появою палива в одній із заправок в будь-якій частині міста чи околиці, - одразу ж виникали величезні черги і ти не знаєш, чи не закінчаться гроші (паливо), коли прийде твоя черга. Розрахуватися карткою в магазині також було проблемою. Через постійні збої у роботі інтернет- та банківських мереж, магазини просто відмовлялися приймати для розрахунку банківські картки. Так як я приїжджав на роботу приблизно о 7:15-7:20, я міг, фактично, один-два рази в місяць потрапити на банкомат із готівкою і навіть з мінімальною чергою. Згодом ситуація стабілізувалася, з’явилося паливо, робота банківських та інтернет мереж стабілізувалася, але восени почалися атаки на енергетичну систему, а це: відсутність світла в магазині не дозволяла провести безготівковий розрахунок, блокувалася банківська картка в банкоматі (згодом почали оснащувати пристроями безперебійного електроживлення, проте відсутність інтернету не дозволяла зняти готівку з картки, за відсутності освітлення в магазині я не міг розрахуватися карткою, адже в іншому районі міста, де знаходиться інтернет-провайдер, відключили світло і в магазині не працював інтернет зв'язок для роботи терміналу (касового апарату). Згодом і провайдери перейшли на паливні генератори для підтримки стабільної роботи інтернет-мережі.  Отже, в час війни пріоритетним являлися готівкові кошти. Безготівкові кошти залишалися на картці для оплати комунальних послуг чи для інтернет-замовлень, – співчував пенсіонерам, які змушені були вистоювати цілоденні черги у відділеннях укрпошти чи банківських установ для отримання готівкової пенсії і для оплати комунальних послуг – постійні повітряні тривоги та відсутність світла змушували установи зачинятися чи зупинятися, а тому люди втрачали час і часто місця у чергах;
• медичні препарати та лікувальні засоби. В час війни я вирішив забезпечити себе стабільним запасом медичних препаратів для уникнення потенційних ризиків дефіциту чи регуляторів. Перед забороною видавати аптеками антибіотики без рецепту я зробив двох річний запас антибіотиків відповідно до терміну зберігання – від даних препаратів я залежний в першу чергу. Як виявилося, отримати рецепт на антибіотик – це дуже складна процедура і тільки хороший домашній лікар видає рецепт без проходження всіх кіл пекла в поліклініці, маю на увазі обстеження та аналізи: відсутність світла блокувало роботу рентген-кабінету, постійні тривоги та відсутність світла створювали значні черги для здачі аналізів, війна сильно вплинула психологічно на здоров’я людей – навіть в умовах «скасування» епідемії кількість пацієнтів зросла в рази: люди переживають, постійний страх, страшні новини… Також в першу чергу формувався базовий набір дитячих препаратів на випадок простудних захворювань, проблем із травною системою, обезболюючі, а проблема із зубами в дітей-аутистів – це пекло і ти нічого не можеш зробити. За два роки ми один раз змушені були здати кров дитини з пальця, для аналізів: весь кабінет був замазаний кров’ю, всі меблі перевернуті, пацієнти в коридорі повтікали з страху. Що стосується народної медицини, тут я вирішив підійти абсолютно серйозно. Окрім класичної щорічної заготівлі необхідних мені природних трав та плодів, сиропів, я ще успішно випробував домашнє виробництво цілющого чаю у чайних пакетиках, які окремо придбав в інтернет-магазині. Сировину збирав на основі доступних у місцевості лікувальних рослин. Сушив без зайвої ферментації, подрібнював і засипав у пакетики (посилання) Получався достойний аналог магазинних чаїв. Також багато заготовляв сиропів із малини сирим способом (без термообробки, просто засипав малину цукром і поміщав у холодильник). Зробив настоянки із грибів – лисичок. Сухі лисички поміщаються в бутилку 0.5 л приблизно на 1/3 об’єму, тоді заливається алкоголем, в моєму випадку – самогонкою. Також приготував для себе комплексну настоянку із лікарських засобів для підсилення імунітету (прополіс, сухі лікарські трави, «золотий корінь» з Карпат (місцева назва «Джинджура»), зелені недостиглі волоські горіхи, корінь діоскореї кавказької, чистотіл тощо);
• запаси природних продуктів харчування. Тут коротко: сушені гриби (у 2022 році був справжній бум на гриби), вдалося насушити близько 20 літрів грибів, решта споживалася як основний продукт харчування; риба (у моїй місцевості немає достойної водойми для можливості заготівлі риби, але невелика річка забезпечила мене рибою для в’ялення: рибу максимально солив та висушував для можливості зберігати її в пакеті понад рік без спеціальних умов зберігання. Це не являлося основним продуктом харчування, але забезпечувало організм необхідними організму елементами); висушена шипшина та висушені скибки яблук (сушка): достатній об’єм дозволяв цілу зиму забезпечувати дитину щоденним компотом, запасів шипшини вистачило до лютого 2023 включно; висушені ягоди диких рослин (шипшина, терен, глід, калина, чорна бузина, червона горобина, чорна горобина) – забезпечували дорослих корисним напоєм типу компоту; вино – чудова аналогія алкогольним напоям, які мало того, що суттєво виросли в ціні, так і піддавалися впливу держрегуляторів. Це не спосіб забутися чи піти в запій «з того всього». Це – чудовий древній напій, якій не тільки приносить користь організму, але й деколи дозволяє легко розслабитися, особливо на вечір після дурних і шалених трудобуднів. Вино я роблю не тільки із винограду, який у 2022 році нарешті почав мене радувати (ягода за розміром сірникової коробки), але і з залишків зібраних городніх ягід, більша частина яких була акумульована на зиму для компоту дитині у повній мірі і заморожена. Це і малина (червона і жовта), чорна смородина, біла і червона смородина (позички – місц.), домашня ожина, черешні, вишні;
• економія ресурсів і грошей. Підняття цін, реальний та потенційний дефіцит ресурсів, невпевненість у завтрашньому дні – всі ці чинники запустили режим максимальної економії одночасно із запровадженням військового стану. Економилось на всьому, окрім дитини. Про вино (заміна магазинним алкогольним напоям), дрова (заміна газу та електрики) я вже писав. Тепер тютюн – сигарети подорожчали, та і без того були досить дорогим задоволенням. Тому я спробував самостійно виготовляти сигарети для власних потреб. Із посівом тютюну запізнився, тому вирішив спробувати прокрутити схему: купив 1 кг тютюну (450 грн) + машинку для набивання гільз сигарет (100 грн) + самі гільзи із фільтром (70 грн) = 670 грн. Кілограм тютюну курився 3 місяці. За 3 місяці використав 3 упаковки гільз (500 шт кожна). Вийшло 760 грн за 3 місяці. В середньому 253 грн / місяць. Тобто в місяць на сигарети я витрачав 253 грн. Купуючи магазинні сигарети, в місяць я витрачав 2100 грн. Різниця та економія суттєва. Додатково зазначу, що саморобні сигарети відрізняються від магазинних – останні я викурюю в два-три рази швидше, аніж саморобні, можливо сильно набиваю… Але якщо магазинні  викурюю 1 пачку в день, то саморобних за день викурюю дещо менше. Та й тютюн сам по собі сильніший, аніж в магазинних сигаретах, які я купую (четвірка, сірі тощо, середньої кріпкості). Економія електроенергії, особливо восени, - автоматична: нема світла – нема використання. Менше солодощів, більший акцент на знижки, заміна аналогів китайськими з аліекспресу, оптові закупівлі тощо;
• довіряти і надіятися на себе більше, аніж на близьких. Чомусь так буває, що чим ближча людина до тебе, тим насправді в критичних ситуаціях вона виявляється більш віддаленою від тебе. І навпаки, чим більш віддалена від тебе людина, тим часто вона буває найближчою до твоїх проблем. І тут звісно ж мова в першу чергу про родичів. Не знаю, чи це суто такий галицький норов, інші етноси не мав змоги спостерігати, але чомусь до тебе більш прихильні і співчутливіші гуцульські родичі із Карпат, аніж галицькі «поляки і німці» закордоном. В критичних ситуаціях люди часто роблять помилки, допускаються слабкостей, тому реально важливі та критичні справи намагайся не делегувати іншим у формі прохання чи зобов’язання, а намагайся робити сам.

Не знаю, що буде далі, яке майбутнє нас чекає. Але вміння адаптуватися, аналізувати, прогнозувати, попереджати, передбачати – кріпляться, вдосконалюються і набувається новий досвід. Здобутий досвід засвоюється і допомагає долати труднощі в подальшому. Головне цей досвід берегти і не повторювати помилок, людині деколи дається тільки одна фора чи шанс. Звісно ж, жаль, що 2020-ті роки обірвали нам життя і перетворили наше існування на виживання. Але фактично так буває у кожному поколінні, це історична спіральна циклічність і графік існування людства: війна-мир-війна. На жаль, людина не настільки розумна істота, як вона про себе думає. Людство могло б створити рай на Землі, натомість воно хоче жити тільки в пеклі. Можливість мирного співіснування на Землі називає утопією, заперечуючи це як варіант, як не прийнятний і не корисливий варіант.