Новини

В нашій місцевості існує велике різноманіття цілющих трав, які можна використовувати як засоби народної (допоміжної) медицини для лікування хворіб чи підсилення імунітету. Проте часто, намагаючись набрати всього досхочу, взимку можна сильно розчаруватися в якості своїх зборів тому, що багато не завжди добре.

Я не синтезую вивчені і прочитані праці чи книги, я просто ділюся досвідом в якості особистих нотаток, щоб колись переглядати задокументований досвід і порівнювати із ще більш зрілим з роками досвідом.

Я вживаю цілющі трави років десять, але за цей час я більше вчився на помилках, аніж отримував від чаю необхідну користь. Звісно ж, я ніколи не купував для себе готові лікарські збори так, як вони не зовсім натуральні і без обробки хімічними засобами їх не продають. Тому я намагався збирати і зберігати свої чаї виключно в натуральній формі, хоч і не раз доводилося із розчаруванням викидати на смітник частину своїх зборів. Проте помилки фіксувалися і з’являлася мотивація до усунення та недопущення повтору помилок. Звісно ж, з’являлися нові помилки і так дальше, проте як результат, паралельно з’являвся також цінний досвід.

В даній публікації хочу виокремити декілька основних помилок і спосіб їх уникнення при заготівлі трав’яних зборів і одночасно рекомендації з власного досвіду.

До слова, весь колорит трав у моїй місцевості зводиться до такого переліку: іван-чай (кипрей), звіробій, чебрець, польова м’ята, цвіт липи, листя лісової малини, суниці, домашньої смородини, цвіт бузини.

1. Ферментація. Це не складна процедура, але й вона не робить ферментовану трав’яну продукцію якось більш кориснішою. Єдина користь від ферментації – це покращення смаковий властивостей сировини. Для прикладу, іван-чай: є відчутна смакова різниця між просто висушеними листями іван-чаю і ферментованими – в першому випадку ви п’єте трохи кислувато-гіркуватий (залежно від кількості трави на чашку), яскраво виражений трав’яний чай, в другому випадку ви отримуєте більш насиченіший, схожий на магазинний, смак зеленого чаю, смак більш тонший, ароматніший, глибокий і менш відчутна кислуватість і гіркота «простої трави». Для монотонного чаю це, звісно ж, грає роль, проте у зборі трав, будучи одним із складником, кипрей не обов’язково піддавати ферментації – його смак і так розбавиться і загубиться між ароматами і смаками інших, деколи, більш насиченіших компонентів збору. Як я вже казав, ферментація – не складний процес (розминання листя для пошкодження мікроволокон і вивільнення соку для подальшого бродіння від тепла та за відсутності потрапляння повітря (нагадує бродіння вина), в’ялення в теплому місці приблизно добу до появи чітко вираженого аромату (довший процес загрожує «випаленню» сировини (самозгорання, коли зелена трава запарюється і стає коричневою і скислою на запах)) і тоді найвразливіший процес – сушіння. Сушити потрібно максимально швидко, а самі листя повинні бути максимально роз’єднанні, в противному випадку сировина після ферментації швидко піддається появі плісніви і з подальшим почорнінням і зіпсуттям.
2. Сушіння. Умови: максимальна сухість повітря, висока температура, відокремленість найменших компонентів одне від одного (навіть два листка вкупі можуть спровокувати появу плісніви до повного висихання). Врахуйте, найбільший ворог заготівлі чаю – тривалі дощові будні, а саме: підвищена вологість повітря і понижена температура. Саме ці чинники найбільше нищили мій чай. Тому, якщо найближчим часом передають опади мінімум на два-три дні, краще помістіть невисушену сировину в електричну сушку або упакуйте і помістіть в холодильник. Згодом, коли погода стане посушливою, можна продовжити сушіння трав. На даному етапі промислові заготівельники використовують різного роду фунгіциди чи інші хімічні засоби для того, щоб сировина не піддавалася появі грибків і плісніви. Але ж суть трав’яного чаю – в натуральності, тому вартує більш серйозніше підійти до умов заготівлі і зберігання, аніж вдаватися до хімічних засобів.
3. Шкідники. На відміну від плодово-ягідних зборів, трав’яні чаї менш схильні до впливу деяких шкідників, особливо молі, та все ж. Процес сушіння займає деякий час, за який деколи до сировини можуть проникати різні личинки, комахи, павуки. Візуально це важко помітити, але яким буде здивування, коли взимку ви відкриваєте герметично закриту упаковку, а в середині помічаєте павутину чи погризені частини листя чи трав. Деколи бували випадки, коли одразу ж візуально видно було отвори в упаковці, через які «щось», що виросло в упаковці, прогризло собі вихід на зовні. Для уникнення таких неприємних ситуацій, після остаточного висихання зборів піддаю їх короткому впливу високої температури: або в електричній сушці до 70 градусів або на декілька хвилин у мікрохвильовці. Можна припустити, що всі личинки, яйця, комахи загинуть і можна безпечно розфасовувати сировину для подальшого зберігання.
4. Зберігання. Після остаточного сушіння слід подбати про те, щоб помістити чай в такому вигляді і в таких умовах, щоб ви його отримали через півроку так, якби він розфасовувався вчора.
   1. Подання. Може зовсім не йде про відкрити спосіб заварювання чаю, коли в чашці плаває повно всяких «водоростей» і приємне чаювання перетворюється на нервову боротьбу із виловлювання всіх частинок збору, особливо невеликих, які завжди тікают від ложки. Раніше я подрібнював трав’яні збори на частинки розміром 1-2 см, маючи спеціальні металеві сита, такий спосіб дозволяв уникати потрапляння макро частинок трав у самий напій. Металеві сита не зношуються, багаторазового використання. Проте на практиці вам рано чи пізно набридне постійно вимивати сито після кожного чаювання, деколи відкладаючи миття на потім, чай у ситі висихає і стає складніше позбутися його, особливо якщо мікроволокна застрягали в отворах сита. З роками я зупинився на такому способі подання чайної продукції, як паперові пакетики для ручного упакування. Не путайте із синтетичними китайськими аналогами. За низьку ціну на рівні ціни однієї упаковки магазинного «натурального» чаю (20 пакетиків) я отримую 80 паперових пакетиків, в які набиваю подрібнені трав’яні суміші. Варто сказати, навіть металеві сита пропускають мікро частинки трав, які часто провокують кашель, застрягаючи в горлі, а от паперові чайні пакетики утримують найменші частинки трав. В такому випадку і власне ефективність чайного збору збільшується: мені уже не доводиться розрізати чи обламувати деколи тверді стебла трав, достатньо руками порозминати і перетерти висушений трав’яний збір, вся листовина осипиться, стебла можна викинути, в результаті я отримую суцільну щільну суміш трав’яного масиву, який буквально ложкою можна здіймати і порційно розфасовувати по пакетиках. Пакетики герметично не закриваються. Деякі газдині витрачають час для ручної прошивки пакетиків ниткою з голкою, натомість я винайшов більш простіший спосіб – степлер. Один пакетик – одна скоба і нічого не висипається і не вивільняється ні під час зберігання, ні в чашці чаю. Один механічний рух і пакетик готовий – мінімум зусиль і часу. Матеріал скоби – залізо, нічого небезпечного, навпаки, вподальшому не потрібно навіть розривати випадковий пакетик в упаковці, щоб перевірити, в яких умовах зберігався чай, чи не зіпсувався грибком чи пліснівою, - якщо скоба не ржава за півроку-рік, значить все гаразд.
   2. Зберігання. Зберігати чай завжди потрібно у герметичній упаковці без найменшого доступу повітря, тим більше вологи. Влітку здається, що чайному збору нічого не може загрожувати, він і так сухий. Але постійна осінньо-зимова вологість, різниця в температурі із вологим повітрям так чи інакше поступово зможе проникати в трав’яну сировину, яка з часом набере вологості, а це прямий доступ до появи грибків. Навіть тиждень відкритої для вживання упаковки трав’яного чаю достатньо, щоб трави набрали вологості і зіпсувалися. Мені було важко це зрозуміти, адже я все життя «не закривав» упаковку магазинних чаїв і цілий місяць він був придатним і без натяку на зіпсуття. А тут такі витончені умови зберігання і нюанси! Справа знову ж таки в хімічній обробці магазинних чаїв. У свій час я мріяв навіть серйозно займатися не тільки заготівлею травяних чаїв, але й продажем, адже мені це подобається. Але проаналізувавши досвід я зрозумів, що неможливо продавати абсолютно натуральний чай без хімічної обробки – покупець, купуючи мій чай, хоче, щоб він був нічим не гіршим за магазинний, навіть кориснішим, адже він натуральний. А в такому відношенні натуральний чай поступається магазинному, через особливості зберігання і чутливості до навколишніх умов. Хто захоче бавитися і заморочуватися, якщо можна купити «натуральний» магазинний чай, який навіть продається в аптеках, отже, безпечний і погоджений спеціалізованими відомствами з нагляду за якістю продукції. Фактично мій спосіб зберігання такий: протягом години-дві я починаю і завершую процес: термічна обробка (електрична сушка/мікрохвильовка) – подрібнення – фасування у паперові пакетики – фасування пакетиків у пакети із zip-замком об’ємом 150-200 мл із герметичною ізоляцією. Це забезпечує безпечне зберігання чаю від будь-яких шкідливих і несприятливих чинників і умов. Коли постає необхідність – пакет розкривається – дістається паперовий пакетик – пакет закривається zip-замком. Все просто і ефективно.
5. Вміст чаю. Цей пункт повинен бути напочатку, але він надто короткий для деталізації, тому залишу його в підсумку. Перші, ніж приступати до збору і заготівлі чаю, слід вияснити, які цілющі трави доступні вам у вашій місцевості, які якісні характерні властивості кожної трави, який у вас стан здоров’я і чи можна з медичної точки зору вам вживати ті чи інші трави, якщо можна, то в якій кількості (дозування)? Часто лікуючи одне можна нашкодити іншому, або через недотримання концентрації (дозування) лікування може не принести полегшення, а навпаки погіршити стан. Звісно ж, можна звернутися до лікарів і узгодити дане питання, але не завжди лікарі толерантні до народної медицини. Деколи їм простіше виписати вам цілий дорожезний флакон препарату, який по суті містить екстракт всього декількох листків тої чи іншої рослини. Книги народної медицини, ботанічні наукові книги часто містять інформацію і про всі корисні і шкідливі речовини в рослині і їхнє процентне співвідношення тощо. Хоча, як то кажуть, все корисне у малих дозах, окрім отрути. Що є отрута, необхідно визначити в першу чергу перш, ніж приступати до знайомства з дикою природою. На початку публікації я перелічив рослини, які я щороку заготовляю для свого трав’яного збору. Нічого екзотичного, звичайні поширені корисні трави, які вживали наші батьки і предки протягом століть. І знову ж таки, концентрація має зміст: в мене чутливий шлунок, надмірна концентрація чебрецю задля більшого аромату чаю викликала у мене сильну печію. Зменшення концентрації призвело до відсутності будь-яких проявів печії. Звіробій також потрібно зменшувати в концентрації, не більше 5-10%. Фактично мій трав’яний збір – це кипрей в основі (40-50%), решта всього в однаковій пропорції. Так простіше і ефективніше. Це і чай і користь при розумному підході.