Новини

Осмол – це доволі цінний природний ресурс, який використовується в якості речовини для розведення багаття у несприятливих умовах – висока вологість, сильний вітер або холод.

Осмол – давня назва цієї сировини, яка в англомовних джерелах згадується як «fatwood». Прямий переклад терміну з англійської – «жирна деревина», що не так вже й дивно чи смішно, а цілком відповідає суті. Осмол – це здебільшого суха деревина, яка увібрала у себе природні смоли або була збагачена штучними речовинами.

Нещодавно серед екстремалів, які намагаються вижити у різних умовах та бушкрафтерів осмол став дуже популярним через свою здатність легко займатись та довго підтримувати вогонь у різних середовищах. Деякі завзяті підприємці вловили хвилю та почали виготовляти комерційні продукти на його основі. Проте осмол – це не новітній винахід, людство вже довгий час добуває цю речовину в промислових масштабах. Він використовується у різних галузях для виробництва скипидарів,  каніфолі та всіляких ефірних олій, що застосовуються в медичних та косметичних цілях.

 

Звичайно, ви можете придбати осмол в крамниці або пропитати якийсь шматок деревини смолами, проте навіщо витрачати гроші, сили або час, якщо матінка-природа вже все зробила замість вас? Вам залишається лише знайти осмол та зібрати його для подальшого використання. Ця стаття покликана допомогти в пошуках та добуванні готового осмолу в природі.

 

Для того, щоб пошуки були вдалими необхідно запам’ятати три моменти, що наведені нижче:

1. Ви повинні шукати хвойні дерева, адже вони містять найбільше смолистих речовин. Через це вони легко спалахують від сірників та запальничок, навіть кресало здатне спричинити загоряння. Отже, варто вирушати тільки в ліси, в яких росте багато смерек, сосен чи ялин – тільки там є осмол, який ви шукаєте.
2. Вам знадобляться знання фізіології рослин, щоб розуміти рух соків по дереву. Жива рослина знаходиться у вертикальному положенні, отже соки циркулюють від коріння по молодій деревині нагору, до листочків. Зворотній рух відбувається по старій деревині до коріння. Якщо дереву бракує вологи чи поживних речовин (це може бути викликано ерозією або забрудненням ґрунтів, пошкодження коренів тощо), дерево починає висихати, а рух соків в ньому вповільнюється або припиняється зовсім.
3. Дерево, що відмирає не контролює процеси всередині себе, отже у дію вступає гравітація. Соки, які знаходились у гілках та листі починають поступово опускатись до низу, стікаючи по крапельці до коріння. Під час руху з соків вся волога втрачається і вже біля землі по дереву тече смоляниста речовина. Саме вона в подальшому накопичується у деяких частинах дерева та просочує його собою. Це і є той самий осмол, який ви шукаєте.

 

Підсумовуючи вищесказане, варто відзначити, що найбільша кількість осмолу знаходиться в частині дерева висотою близько метра від землі, а також в корінні. Адже саме сюди стікають усі соки. Саме зі штамбу та коріння відбувається промислове добування осмолу. Ця діяльність потребує значних витрат сил та енергії, в зв’язку з чим під час виживання рекомендуємо від цього способу добування осмолу відмовитись.

 

Як було сказано вище, найбільш цікавим для нас є процес стікання соків під дією гравітації в хвойних породах на стадії припинення. Через це слід звернути увагу на інші частини дерева, де добути осмол буде легше, а саме:

• Основа гілок відразу біля стовбура в нижній частині сухостійного дерева. Стікання смоли уповільнюється саме в місцях з’єднання гілки та стовбура через різний напрямок волокон, це саме те, що треба. Але перед тим, як різати рослину, впевніться, що вона точно суха. Навіть невеликі зелені листочки свідчитимуть про те, що дерево живе і нам не підходить. Як варіант, можна придивитись до найнижчих гілок сосен та смерек, які під час росту дерева відсихають та відпадають природнім шляхом.
• Буреломи. Дерева, що повалені сильним вітром – найкраще джерело осмолу. Вони точно мертві, а через раптову загибель сік у гілках знаходився у природньому стані. Тепер дерево лежить горизонтально, проте смоли стікають так само вниз. Різниця між сухостоєм та буреломом в тому, що смоли накопичуються не біля коріння, а в нижніх частинах рослини відносно їх положення в просторі. В першу чергу слід подивитись на основи гілок, що відходять від поваленого стовбуру вертикально угору. Вам не обов’язково буде щастити відразу, проте з кожною спиляною гілкою по сусідству ви знайдете перші результати – осмол з різною концентрацією. Під час пиляння про наявність осмолу найкраще скаже смолянистий запах, а після завершення ви легко зможете відрізнити частини деревини, яка увібрала осмол та суху деревину завдяки різному кольору.

• Трухляві основи стовбурів, що лежать на землі. В регіонах з вологим кліматом всі дерева, що впали на поверхню землі, моментально починають набирати воду та починають гнити та трухлявіти. Якщо ви з такого краю, то уважно роздивіться основи стовбурів дерев, що давно впали. Якщо деревина достатньо трухлява, то її можна розібрати на частини голіруч, навіть без застосування ножа чи інших інструментів. Дібравшись до серцевини дерева, ви помітите, що волокна там «карамелізовані» смолами і абсолютно не піддались процесу гниття.

 

Наступний порядок дій доволі простий – необхідно відділити осмол від звичайної деревини, а допоможе в цьому звичайний ніж або сокира. Осмол може мати вигляд невеликих брусочків, трісок або навіть стружки. Я віддаю перевагу саме стружці і обробляю осмол до таких розмірів, адже її можна запалити навіть від кресала.

 

За належного розуміння механізму накопичення смол, вміння її знаходити та невеликому везінню вже з декількох гілок можна назбирати невеличкий пакет деревини з осмолом для подальшої обробки та використання. Об’єму вам має вистачити для розведення декількох десятків багать у вологих умова, а сам осмол, подрібнений до дрібної стружки слугуватиме чудовим наповненням для вашої жерстянки для трута.

 

Я уже звертав увагу, що саме з коріння осмол добувається промисловим способом для каніфолей, скипидарів та ефірних олій. Цей спосіб я б не рекомендував використовувати в ситуаціях, коли необхідно вижити і вам дорого вартує кожна калорія, адже рівень енерговитрат у рази вище за добування осмолу з гілок. Так, осмолу в корінні може бути значно більше і він має вищу якість, проте через великі витрати енергії та необхідності в інструменті (лопата, пила, сокира) цей спосіб слід застосовувати під час завчасного добування смолистої деревини. Або ви маєте чудовий спосіб поновлення енергетичного балансу.

 

Тепер, коли ми визначились с доцільністю пошуку осмолу в корінні, займимося безпосередньо процесом.

 

В першу чергу необхідно знайти пеньок хвойного дерева. Належність пенька до хвойної породи ви можете визначити за допомогою рослинних решток (кори, шишок, голок тощо), якщо вони наявні, або завдяки стовбуру, що буде лежати неподалік – впізнати його буде легко.

 

Ознака пенька, що багатий на осмол – це жорсткі концентричні кола серцевини дерева та його кори, простір між якими згнив або затрухлявів.

 

Упевнившись, що пеньок, який ви знайшли, дійсно від хвойного дерева, можна починати викопувати коріння. Для цього знадобиться лопата. Через те, що під час підготовки цього матеріалу цього інструменту у мене не було, я був вимушений із застосуванням ножа та пилки виготовляти палицю-копачку з підручних матеріалів. Це зайняло трохи часу. В ситуації виживання лопата у вас скоріше за все також буде відсутня, отже, можна вважати, що ми опинились в доволі рівних умовах.

 

Щоб виготовити палицю-копачку я використовував гілку товщиною трошки меншої за кисть та довжиною в один лікоть, яку знайшов неподалік. З одного боку я її обрізав пилкою, а з іншої заточив ножом. Не лініться та зрізайте гострі краї у місцях спила цього диво-інструменту. Так ви збережете руки від натирання, коли будете встромляти «лопату» у ґрунт.  

 

Використовуючи наявний у вас інструмент видаляйте ґрунт навколо пенька та відшукайте коріння. На м’яких ґрунтах, де зазвичай і ростуть хвойні дерева, використання палиці-копачки буде не викликає труднощів чи проблем. Варто пам’ятати ще один момент – щільність ґрунту залежить від пори року, відповідно восени чи взимку цей процес буде супроводжуватись високими витратами енергії. Ви можете уявити скільки сил доведеться прикласти та витратити часу на обкопування усього пенька. Саме через це я надаю перевагу збиранню осмолу з гілок, про що я згадував вище.

 

Як у випадку з гілками, так і тут вас має цікавити місце відгалуження кореня від основного стовбуру, тому вам доведеться відокремити необхідний відросток від пенька. Я раджу використовувати пилку, адже вона займає менше корисної площі деревини, на відміну від сокири. Звичайно, можна рубати коріння сокирою, але будьте готові до того, що частина бажаного осмолу просто розлетиться з трісками під час розрубування. Якщо ви вирішили використати пилку, то доведеться видаляти з-під пенька більше ґрунту, щоб інструмент не застрягав у ньому і вас було місце для вільного руху.

 

Якщо вам пощастить, то тільки відділивши корінь від пенька ви виявите велику кількість якісного осмолу. Величезною вдачею слід вважати корінь, що наповнений осмолом під зав’язку на всю площину розпилу та ще й на кілька сантиметрів у глибину.

 

Єдине, що вам залишається – це подрібнення кореню на невеличкі фрагменти, що можна вважати вже вашим осмолом. Для цієї роботи знадобиться ніж або сокирка. Впевнитися в якості смолистої речовини допоможе запах – під час пиляння ви відчуєте характерний аромат осмолу. Сама деревина також покаже своє багатство смолою липкою текстурою. Ну і чорна кіптява під час горіння осмолу буде свідченням високої якості.

 

Осмол, який ви отримали чи то з гілок, чи то з коріння буде чудовим матеріалом для створення дрібної стружки і наповнення нею жерстянки для трута, який значно підвищує шанси на розведення багаття в холодних та вологих умовах.

За матеріалами https://secretsquirrel.com.ua