Новини

Виживальники діляться на дві категорії: підготовлені виживальники (prepper, преппер) і виживальники по факту (виживші). Якщо перша категорія людей являє собою постійне вивчення теорії та застосування теорії на практиці, то друга категорія стосується людей, які опинилися у реальних умовах виживання, можливо із певним багажем знань, проте без відповідної підготовки і з відсутністю інструментарію для можливості вижити в нестандартних умовах.

Друга категорія виживальників, перебуваючи у відповідних умовах, змушена використовувати:

1. наявні підручні засоби для виживання, для добування та обробки їжі, води, обігріву та захисту від природних умов і загроз збоку дикої природи;
2. мислення, фантазію та імпровізацію, щоб зліпити до купи все з п. 1;
3. бажання вижити та силу волі;
4. Везіння.

Про другу категорію говорити багато неможливо, це індивідуальна ситуація, зазвичай, не однакова, тому в цій площині мають право говорити тільки ті, хто безпосередньо вижив в тій чи іншій ситуації чи ті, хто досліджував причини смерті тих, хто не вижив.

Перша категорія – це люди, які зазвичай мислять поза рамки комфортного способу життя, які розуміють, що повсякденне життя не буває шаблонним і структурованим і тому в будь-який момент стандартна ситуація може перетворитися у нестандартну, небезпечну, складну і неочікувану. Тому ці люди вміють і прагнуть моделювати різні нестандартні ситуації і, відповідно, готуватися до них як теоретично, так і практично. Виживальники – це люди, які пережили катастрофу, війну тощо і які зрозуміли необхідність бути готовим до виживання; це також звичайні люди, які люблять подорожувати і розуміють можливість виникнення нестандартної ситуації; це люди, які живуть звичайним життям, але розуміють, що в світовій історії мирне життя в межах країни чи континенту не буває довгим – війни, катаклізми, епідемії тощо і що в будь-який момент може настати зміни стандартних умов існування; це навіть різного роду сектанти, як от свідки єгови, які кожні декілька років призначають дату кінця світу і зариваються під землю в очікуванні судного дня чи катаклізмів (нещодавно у ФБ засвітилась реклама сайту свідків єгови з окремим розділом продажу аварійних комплектів виживання), тощо. Ситуації бувають найрізноманітнішими, відповідно, підходи для кожної є унікальними, проте хочу внести лепту сирої теорії в якості елементу складової підручного EDC-комплекту (аварійного комплекту), який підходить більше для ситуації виживання в умовах дикої природи, хоча може навіть дуже пригодитися для виживання в умовах населеного пункту в складні часи, наприклад, війни.

Отже, мова йде про такий відомий інструмент виживання, як проста, звичайна мишоловка.

Я є хлоп з села ось уже шостий рік, тому питання ловлі мишей для мене вже є звичним, проте з точки зору виживання осінення прийшло мені зовсім недавно, а саме: черговий раз мені зловилася досить таки здорова польова миша, ну міні-пацюк. В голові одразу ж промайнула думка, капєц, от котяра нажреться м’яса… М'ясо?! І тут почалося, кинув на вулиці коту мишу, закурив, а мозок кипить: миша-м'ясо.

Справа в тому, що ми, на нещастя, - аграрне село. Довкола повно орендованих і особистих полів, де люди вирощують завжди пшеницю, ячмінь і овес. Аграрії чергують: один рік пшениця, другий – ріпак. На деяких полях деколи вирощують сою, кукурудзу, гречку, але рідко і не масштабно. Відповідно, в місцевості завжди дуже велика кількість мишей. Вони собі живуть мирно-спокійно, нікого не чіпають, але коли надходить осінь-зима і стає холодно, а врожай уже давно зібраний, ця армія починає штурмувати село і вишукувати різні способи проникнути у людські домівки та сараї, землянки.

Мій кіт – бракований, не здатний зловити мишей, я його ще у свій час дуже довго вчив їсти зловлених мишей, ловити не навчив)) Приходиться використовувати мишоловки – універсальні капкани, які зможуть врятувати життя в умовах виживання завдяки своїй простоті, компактності і зручності.

Ознайомлюючись із літературою у сфері виживання можна часто натрапляти на такі способи добування їжі, як пастки (капкани). Автори інформаційних джерел часто подають на перший погляд прості схеми примітивних пасток (камінь + гілки, мотузка з петлею, мотузка + гілка тощо, розписувати не буду). На практиці виявляється, що не так легко відтворити ту чи іншу пастку, тим більше зробити її дієвою. Так, не достатньо взяти велику каменюку, приперти її до гілки і покласти приманку – здобич не зможе просто так поворушити гілку, яку придавило масою каменя – тут слід вивчити просту, але точну комбінацію гілок із зазубринами, навчитись їх виставити і налаштувати таким чином, щоб одночасно ця конструкція витримувала масу каменя і була дуже чутливою до взаємодії із твариною на рівні одного дотику.

Зовсім інша ситуація із сильцями – так, ви будете мати шнурівку чи навіть добрячий шматок шнурка, зробите петлю, але яка ймовірність, що петля зберігатиме форму до моменту потрапляння у неї тварини? Може подути сильний вітер, а може і сама тварина пройти мимо сильця, може пройти не цільова тварина (велика чи навпаки мала і зруйнувати сильце), може проскочити через сильце, а може і потрапити в нього, але вибратися завдяки гнучкості тіла чи просто перегризти зубами, може і взагалі не бути тварини і надія на сильце і здобич додасть розчарування і зменшить шанс вижити в плані харчування.

Звісно ж, є ймовірність, що вам вийде щось впіймати, але відсоток цієї ймовірності може бути мінімальним, отже, катастрофічним. Для людини, яка опинилася у складних умовах виживання без відповідної підготовки та інструментарію (2-га категорія) – надія на цю ймовірність буде ключовою і без вибору.

Але наскільки збільшиться ймовірність вижити в реально диких умовах виживання для виживальника з 1 категорії, який у своєму носимому аварійному рюкзаку чи комплекті буде мати такий чудовий інструмент, як мишоловка!? Це готовий механізм, готова конструкція з усім комплексом складових, окрім наживки – що не є проблемою в дикій природі. Так, як мишоловка націлена на таку здобич, як дрібні гризуни, в якості наживки підійде шматок хліба, печива, шоколаду тощо. За відсутності, можна шукати що-небудь під рукою: насіння трав, зерна злаків, частини тварин, риби, черв’яків тощо.

За ніч можна впіймати не одного гризуна. Полювання дуже легке тому, що не потребує навиків пошуку звірячих троп, місць ночівлі, відгодівлі чи водопою. Тут слід пройтися полем і вибрати місцевість з найбільшою інтенсивністю мишачих нір. Якщо це ліс, то увагу слід звернути на ділянки лісу, які межують із полянами, зрубами. У лісі миша буде рити нору там, де ближче до джерела кормової бази – а це поля, галявини, зруби, ділянки з плодовими деревами типу ліщини, дуба, горіха тощо.  Сидячи у засідці на полюванні ввечері, я помітив, що незважаючи на масштаб поля, повного пшениці чи сої, миші змушені жити у лісі, десь до 10 метрів вглиб лісу від поля. Причиною цього є неможливість мишей виживати в умовах хімічної обробки полів, а також помітив, що поля масово захоплюють гадюки, ліс чомусь вони не люблять. Вужі і веретільниці ліс люблять, гадюки – поле, принаймні, у моїй місцевості.

Мишоловки бувають двох типів: для ловлі живих мишей і мертвих. Перша мишоловка являє собою прямокутну металеву коробку з кришкою, яка під дією пружини закриває кришку входу в мишоловку, коли миша рухає приманку з фіксатором кришки. Такого роду мишоловки переважно використовують для тих умов, при яких важко щодня слідкувати за мишоловкою, відповідно, щоб мертва миша не почала розкладатися, мишоловка для живих мишей дозволяє миші довший час перебувати живою до моменту наступної перевірки на предмет спрацювання пастки. Мишоловки для ловлі мертвих мишей являють собою дерев’яну дощечку прямокутної форми з пружинним механізмом, який у зведеному положенні фіксується металевим дротом з приманкою. Дуже простий і надійний механізм для моментальної ловлі і умертвлення миші.  

І саме основне: так, гризуни їстівні. Доказом цього являється традиційна східна кухня Китаю, В’єтнаму, Філіпін, Таїланду тощо. Зараз делікатес набирає популярності в Європі та США. В умовах виживання завжди велика кількість гризунів являтиме збільшення шансу добути їжу. Найголовніше, про що слід буде пам’ятати, - гризуни є носіями великої кількості паразитів та інфекцій. В умовах міста цей показник є значно вищим, в природі він стосується основних локальних інфекцій, в містах цей колорит є більш екзотичним. Тому без особливої термічної обробки гризуна вам не обійтися.

Визнаю, я сам ніколи не вживав у їжу гризунів, але думаю, в умовах екстремального виживання мишоловка і гризуни зможуть врятувати людину від голодної смерті. Логіка цієї сирої теорії базується на факті кулінарного споживання гризунів багатьма народами світу і практичної безвідказності у функціонуванні мишоловок, що провірено на власному досвіді. Мишоловка не займає значного місця і тому може бути елементом спорядження будь-якого аварійного комплекту виживання, а її ціна на рівні кількох гривень тільки додає їй переваги.