Блог

Риболовля цього року почалася традиційно із ловлі головеня. Маючи досвід попередніх років, згідно спостережень, що головень нереститься до середини-кінця червня, я ловив головеня на спінінг з середини травня виключно аматорським підходом, відпускаючи назад у воду всю спійману рибу, не перевіряючи на наявність ікри чи «молочка». Після льодоставу в горах, річка почала очищатися якраз у квітні – на початку травня, проте на рибалку я ще не поспішав. Риболовлю почав традиційно із мінімальних аліекспресівських воблерів (близько 3 см.), на які минулих років дуже успішно клювали головені. Проте цього року вони зовсім себе не оправдали. Довелося шукати заміну і результат показав, що цього року фаворитом є агліа лонг №1 і №1+. Одиничкою ловив до середини літа, 1+ показав успішні результати до кінця літа, коли відповідно, риба підросла. Головені ловилися непогані, грам 200-300, ловилися майже на всіх перекатах, задоволення вони мені приносили колосальне, вдалося навіть зловити одну щуку близько 500г, яку я не зустрічав у ріці уже на протязі 2-х років, чим був дуже здивований і радий, адже ще донедавна, живучи в місті недалеко від озера, два десятки років я тільки й орієнтувався на щуку, яка була для мене приємною повсякденністю.

Проте «переловивши всіх головенів», ловити спінінгом стало повним провалом. Тому я був змушений зрадити спінінг на користь поплавчанки. Черв’як і хліб, щоб не заморочуватися, були завжди у моєму арсеналі приманок. Вдавалося зловити декількох карасиків, рибця і верхоплавок, проте улов не був схожим на минулорічний, коли достойні карасики йшли раз за разом. Сильні повені і підняття води щось невідоме мені зробили із річковою екосистемою – мирна риба пропала. Чи її віднесло вниз по течії чи навпаки вверх, чи вона перемістилася у декілька місць на ріці з глибокі ями, хоча зазвичай вони ловилися рівномірно по всій ріці, - не знати чому риба перестала ловитися, про що свідчать і серйозніші рибаки із професійними приманками та прикормками. Царював у водах ціле літо тільки один вид риби – бички чи як у мене їх тут називають – бабки. Їх було море, ловилися на все: черв’як і хліб, на будь-якій глибині – від карасиної на дні до глибини ловлі верхоплавки – 10-15 см. Бабка мені настільки набридла, що я їх просто викидав у траву чи для кота в перші часи носив, поки не зрозумів, що цю заразу навіть кіт не їсть.

Великою, фактично місячною, паузою у риболовлі стало посилення дощів, що спричиняло постійне підняття води у ріці і стабільну мутнуватість води на рівні 3-4см. видимості. Спінінгом ловити при такій мутності неможливо, водночас, ловити рибу вудкою також не принесло жодного результату, фактично знову ж таки клювали одні тільки бабки.

Одного разу, коли дощ припинився на 3-4 дні, я вирішив піти таки зі спінінгом, покидати блешню, половити голавликів, будучи впевненим, що вода уже прозора. Проте яким було розчарування, коли я прийшов на ріку і побачив, що вода все ще достатньо мутна, а видивіть у воді складала близько 10-15 см. Розчарувавшись, я все одно вирішив позакидати, не вертатися ж додому. Як виявилося, саме ця мутнуватість води і стала вирішальним фактором у моїй успішній риболовлі в той день, крупний головень втратив будь-яку обережність і клював на ура. Спершу клювали дрібні головені на мілководних перекатах, що досить таки сильно порадувало. Ловив знову ж таки вертушкою аглією 1. Проте закинувши блешню на глибину під самий протилежний берег, я відчув досить сильну потяжку, фрикціон затріщав і через декілька хвилин достойної боротьби я витягнув на берег непоганого головеня грам на 400. На цьому кльов на одному місці припинився і я вирішив спускатися вниз по течії. Пройшовши метрів 100, я обловлював деякі глибокі ями, де весною успішно ловилися хороші головені, проте кльову не було. Ще нижче по течії я зупинився на одній неглибокій заплаві, в яку зі швидкістю вливалася перекатом ріка. В цей час погода змінювалася, наближалися грозові хмари, спека була невиносима, дуже парило, ізюминку до всієї цієї романтики додавали численні комарі та заїдливі оводи, яких доводилося постійно проганяти чи по можливості бити після кожного закиду блешнею. Попри цю пекельну ловлю в той час почався шалений кльов великого головеня. На вході течії у заплаву, клювали дрібні голавлики, переважно просто били по блешні, не зачіпаючись за трійник. Проте успіх принесло обловлювання протилежного прямого і зарослого берега, де, як виявилося, у норах чи затінку, сиділи здорові головені. Через 10хв обловлювань вони почали виходити на звук падаючої у воду блешні і навіть у мутній воді постійно її помічали. Сильні удари і завзята боротьба кожної рибини приносила масу задоволення і адреналіну, а швидка течія, проти якої доводилося виважувати рибу, додавала додаткової ваги і сили у цьому виважуванні. Головень є сам по собі дуже сильною рибою, він не здається так швидко, аж під самим берегом, після тривалої боротьби трохи втомлюється, що дає час на витягування риби на берег. Декілька здорових головенів таки сходили з трійника, залишаючи розчарування, проте вже наступний дозволяв забути печаль. Риба перестала клювати і я продовжив спуск нижче по течії, проте кльову уже майже не було, окрім дрібних голавликів. Вкінці-кінців я умудрився зачепити уловисту одиничку за дерево на протилежному березі, високий рівень води унеможливив її дістати звідти, прийшлося її обірвати.  Таке враження, ніби підняття води збило великих головенів у одне місце, в цю успішну заплаву. На цьому мої пригоди з голавликами закінчилися і знову почалися дощі, вода знову стала дуже каламутною і довелося чекати погоди.

Черговий трофейний успіх прийшов через декілька тижнів, коли погода знову стабілізувалася і декілька днів не падав дощ, я знову вирішив пройтися по голавликах по тих самих місцях, проте кльову уже не було, вода була досить мутною, проте не такою, як попередня, видимість уже складала 25-30см. Начепивши трохи більшу аглію лонг №1+ з відповідно більшим трійником, я почав обловлювати перекати. Не маючи успіху, я підійшов до широкої заплави, де я чесно кажучи ніколи нічого не ловив, де переважно сидять рибаки-вудочники. На глибині нічого не клювало. Глибока заплава поступово розширювалася і відповідно ставала мілкішою до 0.5м., тож я її обловлював до наступної ями нижче по течії. На переході з ями на мілководдя у мене клюнув достойний головень, проте він не зачепився нормально за більший трійник і на половині шляху виважування він зірвався з гачка. Зупинився я на вузькому переході нижче по течії від заплавного мілководдя до поступового переходу на глибоку наступну заплаву. Тут, під протилежним берегом, під навислими над водою травами і кучами, я колись зловив декілька дрібних головенів, на що ради інтересу я сподівався і в цей раз. Спустився до глибоких, широких ділянок із навислими вербами та чагарниками у воді, обловлював ці чагарники - було декілька ударів дрібного головеня. Хотів спуститися нижче по течії, але почув «бабах» біля протилежного берега в чагарниках, характерний для щуки, але не вірив, що це вона, думав, крупний головень кинувся на жука. Але вирішив обловити місце. Після декількох закидань - раптом сильний удар, спінінг дугою, фрикціон співає, десь там у каламутній воді щось рве і мече, тягнучи волосінь у різні сторони. На середині ріки показався силует щуки - таки вона! Випливла на поверхню, в цей момент я злякався, що зірветься, адже щосили відкрила пащу, але знову пішла бороздити дно. Так-сяк, підтягнув її до берега і спінінгом виволік на берег. Адреналін зашкалює, руки трясуться, не очікував зловити в цій ріці такий екземпляр, та ще й щуку. Що робити? Не хотів уже спускатися нижче, місце мені сподобалося, тож почав знову ловити. І тут та ж сама історія, тільки метрів 10 нижче місця попереднього кльову – «бабах», погнала малька. Кидаю знову блешню до наступного корча, через декілька проводок - слабенький удар і боковий силует такої ж щуки за 3-4 метри від мене, майже під берегом. Зійшла... Але думаю, пофіг, кидаю ще в те ж місце. Через десяток проводок раптом відчув наростаючу тяжість, спінінг дугою, але ривків нема, просто щука спокійно схопила блешню і спокійно поплила далі... фрикціон тріщить ще сильніше, я підсік і намагаюся тягнути, але щука йде торпедою проти течії, не думаючи наближатися до мене, декілька хвилин і зумів її підтягнути до середини річки, вона, як і попередня, вирішила подивитися на мене, типу, хто такий і як посмів, і пішла бороздити підводні, затоплені підняттям води, трави і ворості. Був момент, коли так сильно затрягла, що думав, капєц, всьо. Але нічо, сама випливла з трави і поплила торпедою вздовж річки. Адреналін вибив мене із свідомості, все робилося рефлекторно і машинально. Уже під берегом, сильним, не різким потягом, виволік її на берег. Більше ловити рибу не те, що не хотілося, не міг - пару разів закидав, але руки так тряслися, що не получалося зробити нормальні проводки.

Таких трофеїв на малій ріці я не сподівався.

Згодом, через деякий час у мене була можливість половити декілька годин рибу на р. Черемош у Карпатах, куди я приїхав на три дні, будучи змушеним пропустити відкриття сезону полювання. Востаннє я тут ловив рибу років 10 тому, тоді мені попадалися кілограмові головені і навіть окунь. Тепер я мав змогу половити тільки в одному селі, де колись була величезна і дуже глибока заплава. За декілька років річка помінялася і тієї глибини уже не було, максимум – метр, проте течія була досить сильною. Обловлюючи різні місця, відчув декілька ударів дрібного головеня, проте через сильну течію вони зривалися. Вкінці-кінців я зумів витягнути з води невеликого голавлика, і успішно обірвав свою аглію №1+,  на чому моя риболовля в горах закінчилася.

Повернувшись додому, перед полюванням я ще раз сходив на свою річку на рибалку. В той день була прекрасна погода: хмарно, прохолодно, свіжо, безвітряно. Ідеальна літня погода. Пішов я як завжди голавликів поганяти. Голавлики трималися виключно перекату, невеликі, але борзо клювали. Як пізніше виявилося, там, де мали бути голавлики, там їх не було, бо там сиділа щука. Невеликі "олівці" заполонили кожен другий перекат, звідки у нас щука з'явилася, не знаю, підозрюю повінь, підняттям води звідкісь щука прибула, два роки її не було. А, відповідно, куди поділися "пригноблені" голавлики, - донедавна господарі ріки, - не знаю. У підсумку два олівці "в руці" і три сходи свічкою під самим берегом. Олівці і голавлики поплили підростати. Поступово наблизився до глибокої і просторої заплави річки, вирішив залишити голавликів і "олівців-щурят" і пошукати щуку. Через декілька закидів віброхвіст із металевим повідком залишився прикрашати автошину на дні прозорої ріки. Другого метповідка з собою я не мав, все тримаю вдома, ношу із собою маленьку коробочку з декількома робочими приманками. Почав ловити воблером, після декількох десятків закидань він також залишився в ріці, певно, коряга була. Ну, блін, думаю, капєц везіння у мене сьогодні, - вирішив повернутися до голавликів, почепив маленьку аглію одиничку (ще мав одну про запас) і продовжив бороздити воду. Голавлики вобше не реагували, якби випарувалися. І тут метрів тридцять від мене під самим протилежним берегом під вербою почувся серйозний, уже звичний, «бабах». І почали мене мучити смутні сумніви: ризикнути спробувати впіймати щуку без металевого повідка, ловлячи на "одиничку" чи пройти мимо і шукати голавликів. Будь-що-буде, вирішив ризикнути. Підійшов до верби і почав довкола неї обловлювати, кидав-кидав, ніц нема. І тут раптом бринь, класична сцена: спінінг дугою, невидима під водою запекла боротьба серйозної щуки із моєю тендітною снастю, фрикціон трішить, волосінь ріже воду проти течії метрів п'ять, тоді назад, тоді до протилежного берега, тоді уже показується зубаста красуня і знову поринає в рідну стихію. Адреналін зашкалює, вимучую зубату, через декілька хвилин відчув, що вона втомилася. Опускаюся ближче до води, підтягую щуку до себе на берег у декілька спроб, тоді мертва хватка і щука на березі. Найбільше я радів і був в шоці не з самої риби, як з того факту, що дрібна блешня була повністю в пащі щуки і волосінь не прокусилася зубами. Але я не діставав блешню - декілька конвульсивних кидків шуки на березі і блешня сама вилетіла з пащі. Мені пощастило двічі.

Поки що, станом на кінець серпня, мої риболовні пригоди закінчилися по причині полювання, а також по тій же причинні постійних гроз і дощів, що знову спричинили підняття і мутність води у ріці. Як тільки погода нормалізується, планую, як і в попередні роки, ходити на полювання із спінінгом, як то кажуть, за двома зайцями, адже часто буває, нема качки – кидається риба, нема риби, налітає качка…

п.с. вереснева риболовля у мене за браком часу входила в комплекс полювання: телескопічний ультралайт з наживками у рюкзаку і тоді перевірка річки на предмет наявності качки. Якщо качки не було, тоді рушницю на плече, спінінг в руки і назад по ріці, по ямах і перекатах. Одного дня так і було, дичини не було - вирішив ловити спінінгом. Щука була дуже пасивна, видно було по воді великі хвилі наближення щуки до приманки, але так же, як і появлялися, ці хвилі зникали - щука декілька разів супроводжувала приманку і вже на 3-4 проводці легенько пробувала, як результат - кількасекундна боротьба і щука схоила з трійника, добре не зачепившись. Ловив я тоді з металевим повідком. Як на диво, актично клював дрібний головень. Вирішив таки повністю переключитися на головеня і зняв метповідок. Результат став абсурдним - щука почала дуже активно клювати, олівці по 300-400г. ледь не відгризали блешню. На одній заплаві почув як щука кинулася за мальками. Закинув - хвиля наближення риби, різке навантаження і шалена потяжка. Боротьба була дуже сильна, риба була відчайдушна, вона бороздила дно, підходила до мене і тоді різко до протилежного берега, рятував фрикціон, тоді вздовж течії, тоді проти течії, тоді в комиші, - мучив її хвилин 10, ледве витягнув до берега, мертвою хваткою схопив і відніс метрів 5 від берега. Це була остання, четверта "кілограмовочка" в цьому сезоні. Заважила на 1.2 кг, хоча поки я її не побачив, думав, що це крокодил набагато більший. В цей же день, продовжуючи далі ловити головенів-щупачків був ще один удар щуки, який раптово закінчився відгризаною блешнею.

Ловив ще декілька разів, щупачки клювали слабо, до 300-400г. ще деколи попадалися, зате до 21.09.2018р. активно, хоч і дрібний, ловився головень.

Хто що б не казав, адже є такі рибаки, які стверджують, що всю рибу треба відпускати - з досвіду і спостережень скажу, що це помилка, якщо мова йде про малу річку. Моя мала річка, яка здебільшого має ширину 2м. і глибину 20-30см, має багато ям - це відносно широкі заплави із глибиною до 2м. - це ділянка площею переважно 20х10м.  Я беру додому тільки велику рибу чи відносно велику. Залишати на зимівлю велику щуку і головенів у "ямі" - це означає, що на весну там зовсім не залишиться риби - її з"їдять голодні хижаки і всякі ондатри і нутрії. Я беру щуку від 0.5кг і головеня, який у такій ріці виростає до вагового максимуму 300-400г., він більший не росте, адже я роками спостерігав за браконьєрами, які б"ють рибу остами, сіткою чи ловлять руками - це найбільша вага головеня, ними зловлена. Він просто не має ресурсів, щоб рости більшим. Тому мій підхід до риболовлі такий - виловити на осінь велику рибу, щоб наступного року менша риба мала чим харчуватися і не ставала жертвою "великих ротів". Я не люблю їсти рибу, але я дуже люблю в"ялені рибу-тараньку, тому навіть щуки до кілограма сушу на зиму. Взимку, в період січня-лютого-березня організм просто вимагає рибу, тоді я починаю "лущити" свої рибні запаси.