Блог

Довго я вже не писав, в голові повно інформації, а докупи зліпити її ніяк не можу. Тому постараюся найближчим часом підсумувати осінньо-мисливський сезон 2016 року.

 

Отже, після завершення сезону полювання, почався період міжсезоння, тобто час, як це передбачено в житті типового бушкрафтера, сидіти на печі і їсти калачі – перезимовувати. Тобто грітися заздалегідь приготованими дровами, привезеними з лісу і поколеними і споживати те, чим запасалися протягом року. Звісно ж, я не промисловик, щоб жити виключно на самостійно добутих продуктах, адже я також ходжу щодня на роботу, тому промисловий спосіб життя є вкрай недоречним, проте все таки корисно і приємно споживати те, що сам добув способами землеробства (для сільського способу життя це норма, блвго я вже четвертий рік живу в селі), рибальства (насушені в’ялені риби маю запасом ще до квітня певно, заморожена риба уже закінчилась), полювання (минулого сезону зміг добувати тільки куропаток та зайців) і збиральництво (плоди диких дерев, кущів, лікарські та корисні рослини, як от шипшина, іван-чай, липа, сушені ягоди та листя суниці, глід, всі інші лікарські трави, як я вже писав раніше (силка) залив розведеним спиртом і п’ю вже третій місяць по 2-3 десятки капель настоянки щодня).

 

 

Звісно ж, лісова людина не може постійно сидіти вдома, тому коли закінчується робочий тиждень, душа прагне відірватися від суєти чи цивілізації і повернутися у світ дикої природи. На жаль, цьогорічне міжсезоння було для мене особисто не дуже вдалим, адже декілька разів захворював, таким чином пропустив і січень по мисливстві (цього сезону було дозволено полювання на хутрових до кінця січня) і по бушкрафту взагалі, адже планувалося довге перебування на зимовій природі, включаючи поїздку у зимові Карпати, проте не склалося.

 

Тож за січень мав змогу тільки один раз вирватися на природу.

 

 

Наступного разу зміг організуватися для себе кількагодинний похід вихідного дня аж у лютому. Спершу пішов у ліс по воду, там у нашому селі є криниця із статуєю Пресвятої Богородиці, - туди я часто ходжу по воду, чи деколи, коли  починаю свій маршрут на рибалку, по гриби чи на полювання, щоб запалити свічку та помолитися за свою сім’ю та близьких.

 

Набравши у рюкзак літрів 6 води, вирішив знайти тихе місце у смерековому лісі – єдиному, де на вершині гори дуже слабкий вітер, все решта, листяний ліс і тим більше поле – продуває наскрізь, принаймні лице аж царапає сильний морозяний вітер із частинками гострих сніжинок. Буквально декілька днів тому була зовсім інша погода, падали дощі, все було мокрим і навіть сніг. Тепер він замерз, став рихлим і сніжинки стали більшими, вітер їх піднімає з землі чи з гілок дерев і різко несе у своєму напрямі – це не простий сніг з неба.

 

Вода у нас у колодязі є, проблема в тому, що як і в будь-якій іншій гірській чи пагорбній місцевості практично всюди вода не є чистою від мінеральних домішок. Восновному вода містить розчини вапняку чи чогось іншого, в залежності від місцевості. От закипає декілька разів електрочайник і все – всередині чайник вкривається білим нальотом, який слід відчищати, інакше від потім слоями відривається від стінок і получається не чай-кава, а каламуть. А враховуючи, що у мене мала дитина, я для дитячого харчування використовую воду з тієї лісової криниці – у ній вапнякових домішків нема, раз  було цілий тиждень кип’ятили на чаї цю воду – жодних вапняних нальотів!

 

Нести 6 літрів не так уже й важко, боявся, що шлейка рюкзака не витримає – нічого так якість, може бути. Вибрав собі місце, де лісовий масив смерек межує із полем, між ними ділянка зрубу – тут раніше росли також смереки, проте вони всохли і їх позрубували. Є й інші, багато смерек, які з кожним роком все більше всихають – через щораз жаркіший клімат.

 

Отже, вибрав місце із поваленим деревом,щоб мати змогу сидіти. У снігу викопав яму-заглиблення. Щоб розтопка, яка почне розгоратися, не затухла під дією танучого снігу, вирішив укрити дно вогнища корою всохлих дерев. Краще так, аніж пробувати пробити лід між снігом і землею, який утворився від нещодавніх дощів.

 

Взагалі, у дощову чи сніжну погоду найкраще для багаття використовувати дрова хвойних дерев або березу. Попри дерев’яний матеріал ці дерева містять смоли, які є легкозаймистими і дозволять підтримувати горіння у дощ чи сніг.

 

Зробив стінку з дров з протилежної від мене сторони, коли перегорить поперечина, решта дров просядуть на вогонь. Всі первинні дрова  - сухої смереки. Зверху і в резерві – дрова граба і бука для грані.

 

Назбирав хмиз, в якості труту, знову ж таки з тонких гілок сухої смереки. Зробив якби хмизові стінки, щоб з усіх сторін рівномірно розгорався вогонь.

 

Завжди ношу із собою набір для розведення вогню. Це огниво і різні розпалювальні матеріали для звичайних і складних умов (згодом зроблю невеликий фото-огляд цього набору). Сьогодні умови звичайні, то ж використаю огниво і березову кору. Достатньо декількох ножових шкребків для того, щоб березова кора розслоїлася на надтонкі шари, утворюючи легкозаймисту стружку. І достатньо одного-двох висікань іскри огнива, щоб березовий трут загорівся. Далі він ще хвилину-дві горітиме сам по собі, але в цей час треба уже підкидати сухих і тонких гілок.

 

Коли горить вогонь  - це щось незвичайне і заворожуюче, воно заспокоює і зігріває. Для виживання вогонь має мабуть більше психологічне, ніж фізичне, значення.

 

Часто використовую смолу хвойних дерев для додаткового форсування горіння багаття. Слід назбирати смолу, помістити на кору і поставити над вогнем. По мірі нагрівання і плавлення смола капає на жар чи нижні горючі дрова, вогонь посилюється від загоряння смоли і стимулює горіння верхніх шарів дров. Це дуже зручно для розпалювання вогню у дощ чи сніг. Також це надає диму підсиленого хвойного запаху, який я дуже люблю. Деколи можу собі дозволити у трубку кинути краплину смоли на жар тютюну задля насиченого хвойного запаху.

 

Поки горить вогонь, іду шукати ресурсів для лісового чаю. В моєму асортименті зимового лютневого лісу – свіжа гілка смереки з зеленою хвоєю, листя ожини і декілька гілок граба з бруньками. На полі, звісно ж, можна зібрати ще вцілілі плоди шипшини, але вже наступного разу, у такий вітер по полю краще переходити, аніж ходити.

 

Чай получився як завжди смачним, хвоя будь-який чай робить особливим.

 

Поки п’ю чай, докидаю трохи дров для підтримки вогню – планую ще заварити суп швидкого приготування – мою улюблену мівіну.

 

Сидіти на зимовому дереві дуже холодно, маю торбинку на збиральництво ресурсів – її наповнюю сухим збереженим від осені, листям, таким чином утворюючи імпровізовану подушку і на неї сідаю – тепло і просто. Поки готується супчик, назбирую ще трохи хмизу, щоб підтримувати вогонь, і вистругую тризубкову імпровізовану вилку з гілки граба. Сире дерево при температурі 12 мінус є досить твердим для ножа, тому перед обробкою трохи тримаю гілку над вогнем. Дерево стає м’якшим і легшим для обробки.

 

У переривах між діями сиджу на своїй подушці і покурюю люльку, дивлюсь на вогонь, на довколишній пейзаж – душа умиротворяється і відпочивають мозги.

 

Скажу відверто, дуже смачно і приємно їсти улюблену страву в такій приємній і природній атмосфері взимку у мороз. Це зігріває і розслаблює, душа відпочиває.

 

Споглядання природи дозволяє придумувати плани на період сезону, а також запам’ятовувати ці моменти як унікальні і можливо останні в часі і місці. Зараз природа як ніколи знаходиться під загрозою і її найбільший ворог – люди, особливо сучасні українці. У мене особисто було багато спогадів з красивими місцями Карпат. Тепер же ці спогади можна згадати тільки по фотографіях – гори рубають і зрізують до куща, зрізані оголені гори не засаджуються деревами, заростають травами, гора не має чим утримувати вологу, тому дерево на ній хоч і проросте, але всохне, тому гори стають пустирями. Тепер, бачу, добралися і до мого лісу в селі – «санітарно» вирізують цілі площі лісу, не залишаючи навіть найменшого деревця. Таким чином знищують екосистему, тому з кожним роком стає все менше грибів, тварин і рослин, зокрема плодових, зате збільшується кількість змій. Тому, думаю, слід докладати всіх зусиль у боротьбі за природу. З весни починаю насаджувати деревця - чи з насіння чи пересадками саджанців. Ліцензії на відстріл шкідливих людей, на жаль, не видають.