Блог

Так сталося, що цього тижня я мав  боротьбу проти вірусняка, яка не припинилася до неділі. У планах було повністю відмовитися від походів на природу на користь лікування, проте погода підступно підсувала спокусливі аргументи проти. Власне, суботу я провтикав, вирішив відсидітися вдома інтенсивно лікуючись пілюлями, своїми настоянками і сиропами домашнього виробництва. До слова, температура була вище 10, легкий теплий вітер, сонячна погода. Зрозумівши ввечері, який чудовий день я втратив, вирішив будь-що пройтися наступного дня, в неділю.

А наступний день був суцільно проливним – від ранку кожні годину-дві падав дощ, який припинявся виходом яскравого сонця. Але мене це не спинило, озброївшись плащем-палаткою, взяв гумові чоботи, рюкзак і вирушив на попереднє місце таборування, щоб завершити зведення тимчасового укриття.

По дорозі заскочив на лісорубку, прихопив декілька свіжих гілок ялини, які б зіграли роль додаткового укріплення для утримування сухого листя.

Прийшовши на місце, був приємно здивованим, що моє укриття стояло на місці непошкодженим. Мабуть, місце вдале і непомітне. Листя було мокрим, воно чудово укладалося рівним шаром, утримувалося і не розліталося. Пріоритетом було накриття верху – на випадок повторення дощу, щоб можна було спокійно і комфортно пересидіти дощ. Згодом ще підсилив бокові сторони, точково заповнив просвіти і отвори.

Коли укриття було завершеним, взявся за облаштування та розбиття табору, розвантаження рюкзака. Так як на землі було суцільне болото, вирішив порозвішувати речі на імпровізованих гачках, для цього буравчиком просвердлив отвори в дереві, вирізав тонкі кілки різної довжини із загостреннями з одного боку і забив їх в отвори за допомогою топорика.

Розвантаживши частину речей на кілки, розклав свою лучкову пилу і спиляв декілька сухих дерев для дров. Розпалив вогонь за допомогою огнива і березової кори, в якості розпалу використав сухі гілки ялини – після дощу це надійний спосіб підтримати і розпалити вогонь, поки горить розпалка – сушаться і розгораються основні, мокрі, дрова.

Поки вогонь розгорався, вирішив зробити імпровізоване крісло. Щоб довго не заморочуватися, зробив своїм стандартним способом: чотири кілка забиваються у землю, між ними укладаються товсті гілки, робиться підвищення-крісло. За рахунок певної кількості колод, при першому присіданні, вони утрамбовуються у формі сидіння – мені подобається цей варіант, він дуже простий і легкий у спорудженні.

Зробив дві рогачки для кріплення планки для утримування казанка над вогнем: одна рогачка з внутрішнім гачком, друга з зовнішнім у формі «у», таким чином поперечну перекладину не потрібно забивати одним кінцем у землю, тим більше, в моєму випадку, коли фактично і не можливо це зробити (кругом прірва, утворена минулорічними дощами, які вимили глибокий котлован, утворивши водний басейн, де я тепер мию свій посуд).

Сьогоднішня лісова кухня у мене складалася з традиційної «мівіни», імпровізованого шашлика (шинка, ковбаса і хліб перекладаються поперемінно, таким чином під дією вогню жир, який виділяється від ковбаси і шинки, проникає у хліб-грінку, надаючи йому особливого смаку) і кави.

Поки обід готувався, я нарізав кору підмитої струмком липи і сплів імпровізовану підставку під посуд, щоб не забруднити посуд (вся земля – суцільне багно з листям). Останній раз робив таку із рогозу, але з кори легше робити і надійніше виходить.

На даний момент укриття завершене, наступного разу буду тут відсиджуватися до весни, можливо щось буду майструвати, місце чудове, мальовниче, тихе, захищене від вітрів, тут багато сухостою для дров, є доступ води.