Блог

Кінець березня не переставав дивувати погодними умовами: чергування теплих сонячних днів із морозяними сніжними. Вчора ти гуляв у футболці, сьогодні ти уже в зимовій куртці. Морози, правда, частково вдарили по рослинництву, правда, переважно по декоративній ботаніці, садова живність ще тільки почала «ганяти сік» для розпуску бруньок, хоча кущові уже почали розпускати бруньки.

В кінці березня були два періоди приходу зимової погоди, в першому випав сніг і температура понизилась до -6, згодом сніг під дією морозяних ночей із шквальними вітрами, денним жарким сонцем розтанув і одразу ж випарувався, після чого почалися теплі будні, проте в умовах посухи. Сухо було настільки, що листя у лісі під ногами просто розсипалося. В другому періоді земля цілий день не приймала сніг завдяки плюсовій температурі, проте на вечір здалася і почав з’являтися сніговий покров. 

В першому періоді одразу ж після того, як випав сніг, я мав один вихід до лісу. Метою було дорізати сосну, яку я довбав задля осмолу, у зв’язку із чим я змінив місце привалу – зупинився у ялиновій ділянці лісу, яка межує зі зрубом. Цього дня я натрапив на дві жирнючі, аж червоні, сухі соснові гілки – такої концентрації  осмолу мені досі не вдавалося добути. Забіжу вперед, на цьому мій сезон добування осмолу завершено, у мене цього ресурсу назбиралося із надлишком.

Притягнувши дві гілляки на місце привалу, я прикотив старий пень з місця лісозаготівлі для імпровізованого крісла, позаду зафіксував декілька залишених древорубами свіжими гілками ялини, щоб було м’якше прислонятися до дерева. Розпалив вогонь за допомогою огнива і осмолу у прихопленій із собою трісочниці, помістив на вогонь кружку для кип’ятіння води, а сам взявся за соснові гілки, відпиляв осмолені частини у вигляді невеликих брусків і штопориком розколював їх на четвертини. В якості дров для трісочниці використовував сухі гілки ялини – вони не тільки дозволяли перетворити невелику трісочницю у достойне джерело тепла для обігріву в умовах морозяного дня, але й сповнювали моє місцеперебування п’янким ароматом хвої, від якого я завжди тащусь. Після завершеної роботи і випитої гарячої кави, я повернувся додому, порозставляв кілки осмолу поблизу батареї для сушки і кімната наповнилася приємним ароматом осмолу – раніше я використовував ефірні олії з ароматами хвойних порід дерев для того, щоб перебуваючи вдома, я відчував аромат хвойного лісу, це заспокоює і надихає. Тепер у мене є осмол.

Два наступні виходи відбувалися за теплої погоди, коли природа розморозилася і продовжила розцвітати. Мені вдалося назбирати потрібну норму весняних медоносів: первоцвіту та медуниці. Ці квіти я помістив на добу у картонну коробку для того, щоб вони прив’яли і щоб з них вийшла зайва волога, ну а також, щоб їх покинули всякі букашки: комахи і жуки. Після цього я поміщаю ці квіти у скляну банку, пересипаю їх цукром, закриваю кришкою і ставлю у холодну місце, в моєму випадку, у підвал. Цукор витягує з квітів все поживне, залишаючи лише тканинний «скелет», тому з об’єму квітів 3 літри під кінець залишається  1-2 см «сіна» і декілька (2-3 см) рідини цукрового сиропу. Через тиждень-два я засипаю нову порцію квітів і знову пересипаю цукром, таким чином мені потрібно 5-6 см цукрового сиропу весняних медоносів, цього достатньо для лікувального ефекту. Згодом, у квітні-травні я по аналогії поміщаю у цю банку зелені шишки сосни і модрини, свіжі пагони і бруньки  ялини, ялиці і сосни і знову ж таки пересипаю цукром. Згодом додаю декілька листків лісового плюща (токсична рослина у великій кількості!), квіти материнки і чебрецю. Це все головне тривати у холодному місці. При високих літніх температурах може відбутися інтенсивне бродіння, це не впливає на якість сиропу від кашлю, проте віддає легких запахом бражки.

Ну і самому кінці березня, 30.03, я вирушив у ліс з однією метою – бити байдики. Вдома було нудно, на дворі сипало снігом, який одразу ж танув, перетворюючи до тепер сухий грунт на суцільне болото. Первоцвіти збирати було неможливо, тому я просто вирушив у ліс, щоб розпалити вогонь і поспостерігати за природою, почути спів весняних пташок і все це під гармонійних легкий снігопад. Проте, проходячи повз «березняк», помітив декілька нещодавно зрубаних молодих беріз, виріши в таки відрубати частину і вирізати з неї ложку. Ложки я вже робив з вільхи, липи, модрини, тепер пора спробувати березу. Прийшовши до свого укриття, був змушений додатково встановити невеликий тент – плащ-палатку, адже сніг падав косо прямо в середину укриття. Розпалив вогонь, поставив на вогонь кружку-казанок на каву, а сам взявся за березу. Властивості деревини дуже нагадують вільху, легко піддається обробці. Проте, на жаль, мені попалася вузлувата (гудзовата), тож прийшлося трохи помучитися, щоб стесувати ділянки з вузлами. Ложка вийшла, на мій погляд, непогана. Я був настільки захопився роботою, що і не помітив, як все навкруги покрилося снігом – під вечір температура знизилась і сніг уже не танув, покриваючи розквітлі весняні квіти білим полотном.

П.с. Окремо хочу подякувати своєму товаришу по захопленню Вячеслав Шеремет за те, що познайомив мене із такою чудовою стравою швидкого приготування, як гречані пластівці. Мені, хлопу з села, досі було невідомо про цей чудо продукт (можливо не звертав уваги в магазинах), всі мої уявлення про пластівці зводилися тільки до переїджених вівсяних. Тепер, коли я спробував гречані пластівці, приготовані на вогні, можу нарешті призабути про мою класичну «мівіну» на користь цього натурального чудо-продукту. На вогні готується за декілька хвилин, виходить дуже смачна і поживна каша, це стане моїм основним раціоном харчування на природі в подальшому, рекомендую!

І ще одне. Одного разу, в якості експерименту, взяв шматок використаного трутовика з вирізаною "замшевою" частиною, фактично, це був лише висушений гіменофор і спробував роздути в ньому жар. Через три години він наполовину витлів, вигорів. Це свідчить про те, що гіменофор (спорова частина трутовика) є чудовим матеріалом для збереження, перенесення вогню на певну відстань.