Блог

На початку серпня погода ставала більш схожою на осінню – незважаючи на відносно невелику спеку (до +30), ранки і вечори стають все більш прохолодними і насиченими вологою, низини та лісові поляни наповнюються густим туманом, листя деяких дерев інтенсивно опадають, польові птахи,  лелеки щодня збираються у зграї і кружляють у небі, припутні уже переміщуються, поки що невеликими, але вже зграями, польові трави майже всі пожовтіли та стали сухими, на траві та і лісі інтенсивно плетуться численні павутини із здоровенними павуками (які часто падають у халяву чобота і боляче кусають).

Маючи два тижні відпустки, вирішив максимально присвятити цей чай активному відпочинку на природі, зокрема, відбути увесь риболовний маршрут до кінця угідь для заготівлі в’яленої риби на зиму; відбути трудоучасть в угіддях, зокрема, у лісі; завершити збір лікарських та чайових трав; у зв’язку із запізнілим початком грибного сезону – назбирати трохи грибів в лісі. Все це задля того, щоб спокійно відкрити сезон полювання і не змішувати полювання з іншими заняттями, повністю поринувши у це чарівно-романтичне захоплення.

Моя трудоучасть полягала у будівництві зимової кормушки для диких кіз (козуля, сарна) та розміщенні солонців. Кормушку зробив у лісі, на ділянці 5-тирічного зрубу, який достатньо заріс і перетворився у важко-прохідні хащі – улюблені місця перебування диких тварин. Через те, що ліс знаходиться на верхів’ї пагорба висотою близько 50-ти метрів, тут сезонно бувають сильні вітри та буревії, які деколи здатні виривати дерева з корінням. Тому я вирішив не робити автономну кормушку на своєму кріпленні (підніжжях), але зробити її між двома осиками, таким чином живі дерева будуть гарантією непорушності та стійкості кріплення: міцніша фіксація і довговічність.

Кормушку робив два дні по чотири години, весь цей час сам був кормушкою для численної армії лісових комарів, які зовсім не реагували ні на сигаретний дим, ні на дим березового вогню (думав, що дьоготь, який міститься у корі березових дров, згораючи, буде відлякувати комарів). Особливо інтенсивно комарі атакують в період припарків до дощу і одразу після дощу і, традиційно, ввечері – в цей час просто уже не зважаєш на них і психологічно сприймаєш їх, як медичних п’явок – боротися проти них марно.

Після того, як кормушка була готовою, приступив до розміщення трьох солонців у цій же локації, щоб кози мали комплексну споживчу базу на одному місці. Два солонці були вирізані з однієї пластикової бутилки: денце і верхня частина з горловиною. Дно бутилки прикрутив саморізами до тієї ж осики під кормушкою, адже накриття кормушки буде захищати цей солонець від дощів і, відповідно, розмиття солі. Другий солонець технологічно навпаки потребував дощової води, - його я розмістив дотично до стовбура сухого молодого дерева. Дощова вода, яка потраплятиме у солонець із сіллю, розмиватиме сіль, і цей розсіл буде стікати по стовбуру дерева, що дозволить козам злизувати сіль прямо з стовбура дерева. Третій солонець розмістив у вирубаному топориком невеликому заглибленні дубового пня. Для захисту від розмиття, влаштував йому природне укриття з листя і гілок, які залишились після підготовки деревного матеріалу для основної кормушки.

Останній, як я його називаю, «осінній» риболовний маршрут по річці я пройшов за два дні до початку сезону полювання. Тут річка стає дещо більшою, адже на початку маршруту додаткова притока впадає у річку, доповнюючи її чистішою та більшою водою. Місця настільки дикі і важкі, що просто неможливо деякі відрізки обійти – ні по берегу, ні вбрід, але і ті доступні місця деколи радують непоганими рибними міні-трофеями. Звісно ж, серйозний улов я завжди «збираю» тільки восени, у вересні-жовтні, коли припутень відлітає, а перелітна качка ще не підійшла.

У цих місцях я завжди сподіваюся наловити щук, але цього разу мені попався лише один навіть не олівець, а шнурок – його, звісно ж, відпустив підростати. А от непогані головені, яких мені неочікувано вдалося впіймати, стали реальною несподіванкою у супроводі захоплюючого виважування сильної річкової риби. Незважаючи на розмір блешні №2, мені часто попадалися зовсім невеличкі «матросики» і клинчуки, яких я також топив у воді. Вкінці риболовлі інтенсивно почала «клювати» верхоплавка, просто забагрюючись за трійник.

 «Позбиравши» трохи риби по різних ямах та заплавах, вирішив повертатися додому, адже попереду мене були жахливі борщівникові зарослі, через які я маю змогу пробиратися тільки восени, коли борщівник всихається і робиться безпечним і легко-ламким.

Також на диво, одного разу ввечері, чисто випадково, прогулюючись з сином попри ліс, вдалося назбирати пригорщу різноманітних грибів, включаючи білих. Подзвонивши дружині, щоб прийшла забрати сина і щоб принесла пакет, я до сутінків бродив темною глибинкою лісу, таким чином зміг назбирати цілий пакет грибів. Це справді радує, адже на фоні численних фото грибів у соцмережах з усієї України, ми всі ці місяці просто надіялися, що гриби «кинуться», але до серпня грибний сезон так і не розпочинався. Тепер, сподіваюся, почався повноцінний сезон осінніх грибів, який дозволить компенсувати усі літні розчарування і марні відгодівлі комарів численними пошуками літніх грибів у травні-липні та забезпечить необхідні норми грибних запасів на зимово-весняний період.