Блог

Отже, квітень. Погода відносно прохолодна, тепло сонця чи не щодня руйнувалося холодним східним вітром, що дещо сповільнювало процеси розквіту і пробудження природи, так тривало до середини квітня і завершувалося приморозками, після чого почалися неінтенсивні дощі і прихід відчутного потепління і, відповідно, поля і ліси почали  зеленішати на очах.

План збору ресурсів як одна із підстав моїх походів до лісу чи прилісових прерій зводився до збиральництва ранньовесняних дарів природи для заготівлі складових лісового чаю. Для формування квіткового чаю я продовжував збирати квіти первоцвіту та медуниці. В середині квітня почав збирати цвіт дикорослих черешень та глоду. Для заготівлі стеблового чаю збирав одно- і дворічні гілки відповідних порід дерев і кущів: вишні (з бруньками та бутонами нерозцвілих квітів), черешні, смородини і модрини. Поки немає листя і плодів, гілки набирають соків та поживних речовин, тому ранньовесняні стебла є дуже корисними. Початком заготівлі плодово-ягідного чаю у мене являються набубнявілі бруньки модрини. Подобається мені її деревина: гілки містять і світлий і червоний колір деревини, тільки не можу придумати, як і для чого їх використовувати, деревина дуже м’яка і піддатлива обробці ножем.

Барвінок і плющ я додаю до щорічного імунного і бронхіального сиропу, плющ має відхаркувальні властивості, барвінок є корисним для імунітету. Так як обидві рослини являються небезпечними, їх я використовую у незначних кількостях.

В сонячні дні вихідних днів я робив вилазки на природі в польові яри, порослі молодими деревами та кущами. Там пригледів собі одне цікаве і красиве місце, на ньому я проводив декілька привалів, поки тривала заготівля медуниці-первоцвіту.

16 квітня вирішив піти у хвойний ліс для заготівлі бруньок модрини та добути трохи ялинової смоли в якості клею, ну і щоб випалити собі трохи паленки. День був похмурим, дійшовши до лісу, почав моросити дощ. Щоб уберегтися від ймовірного сильнішого дощу, я вирішив спорудити укриття з підручних засобів. Вибрав собі зручне місце на кордоні лісу з вирубкою (зрубом), щоб був красивий краєвид і щоб не було так темно, як то є у ялиновому лісі. Звів докупи три стовбури молодих сухих дерев у формі піраміди. Один стовбур (центровий) зробив більш похилим – він буде дахом. На нього понакладав різних гілок, щоб зробити каркас, на цей каркас зверху до низу наскладав зелених гілок ялини (спеціально я не рубав, хтось недавно зрубав велику ялину, гілки поскладав на купу, з неї я і взяв тонші гілки ялини для шалашу). Я не робив укриття для ночівлі чи на тривале користування, я звів його для того, щоб можна було провести 2-3 години під дощем і не намокнути, тому гілки ялини я концентрував на дах над головою, тому стінки біля землі не мав часу латати, та й вітру сильного не було, щоб продував. Завершення укриття співпало з посиленням дощу, тому я трохи промок, поки почав збирати хворост і сухі дрова для вогню, також трохи встиг назбирати ялинової смоли - живиці. Знайшов на місцях рубок для себе і пеньок – його використав як імпровізоване крісло в укритті. Закріпив рогачки і кріплення для казанка, розпалив вогонь огнивом і березовим трутом, зверху наклав смерековий хворост для розпалки і на все це понаскладував  сухі дрова, які за цей час встигли промокнути – горілий хворост підсушував і розпалював дрова. Поки багаття розгоралося, я приготував казанок із супом, підстаканник для кип’ятіння води та термокружку для приготування кави. Температура повітря була близько +3 градусів. Дуже люблю запах горілих дров хвойних порід дерев, особливо смереки - це ностальгія за дитинством у горах.

Поки все готувалося,  взявся заготовлювати і подрібнювати гілки вишні з бруньками для гілкового чаю.  В цей час дощ посилювався і ставав рівномірно інтенсивним, але вогонь уже було не погасити і укриття виявилося надійно ізольованим від дощу. Правда, час-від-часу мав незручності, коли короткі, але сильні, пориви вітру заносили холодні каплі дощу в укриття мені прямо в лице, але то таке, загарт і суворість дикої природи. Тепло вогню і тепловідбивача швидко мене висушували і зігрівали, а гарячий обід з кавою зовсім повернули сили, відчуття комфорту і задоволення життям. 

Перекусивши і не чекаючи, щоб полум’я вогню погасло, я запхав у металеву банку від кави клапті тканини і ватні диски для піролізу паленки, помістив контейнер у вогнище. В кришці пробив невелику дірку і чекав завершення процесу. Сам процес випалювання дуже довгий і складний, слід довго чекати, щоб дим, який виходить із отвору, зник, тобто щоб тканина обвуглилась (на відкритому вогні це зайняло близько півгодини). Після завершення обвуглення треба зняти банку з вогню і максимально герметично закрити отвори контейнера, адже повітря всередині почне холонути і стискатися, відповідно, з’явиться вакуум, який тягтиме в середину  свіже повітря, а паленка, якщо її багато, буде розжареною ще 10-15 хв і зможе самозайнятися і тліти, таким чином вона згорить і стане непридатною. Слід дочекатися, щоб вона повністю охолонула. Якщо вийняти контейнер з вогню і одразу ж відкрити його, щоб витягнути паленку – вона моментально вигорить. Наступного дня я повторив випалку паленки в домашніх умовах для комерційного використання (див. відео з мангалом).

Наступні вихідні я присвятив спробі відтворити в домашніх умовах процес виготовлення вогняного ріжка. Для цього я від зими готував компоненти: кору берези якомога більшого розміру, суху траву, смолу ялини (живицю) в якості клею, паленку. Не знаю, наскільки точно мені вдалося відтворити репродукцію, але в комплексі у мене вийшло щось схоже. Розпалив невеликий вогонь у металевій кришці парафінової свічки, підготував імпровізований посуд для розплавлення живиці, взяв спеціально випалену паленку у формі завернутої трубки, загорнув її в суху траву (солому), все це закрутив у кору берези, яку «запечатав»-заклеїв розпеченою ялиновою смолою. Опісля додатково закрутив лляною мотузкою. Повна версія давнього вогняного ріжка передбачає також виготовлення двох заглушок – кришок, якими б закривалися два кінці ріжка від потрапляння в середину вологи, але цього я не подужав виготовити – просто не міг придумати спосіб виготовити цю кришку. І взагалі, навіть, якщо б якось зміг сконструювати з кори берези покришку – виготовляти треба було б з точними замірами під кожний кінець окремо кожного ріжка, а це занадто складно і часозатратно. Як-не-як, бушкрафт передбачає наявність конкретного контейнера для перенесення і збереження труту і знарядь розведення вогню (шкіряна торбинка, металева коробка, підсумок тощо).

Завершився квітень початком формування імунно-бронхіального сиропу по класичній схемі: первоцвіт+медуниця+барвінок (дуже мало)+плющ (мало) і все це пересипати цукром, який витягає з квітів і рослин соки, формуючи таким чином сироп. Відповідно до пори року пошарово накладаю зелені шишки хвойних дерев, молоді паростки смереки, листя і стебла подорожника з насінням, дуже мало трави і цвіту чистотілу і все це також пересипаю цукром. На зиму у мене повноцінний корисний натуральний сироп, ефективність якого щороку підтверджується так, як я схильний до бронхітів.