Блог

Другу половину липня я присвятив риболовлі на місцевій річці. Це досить довга ріка (близько 50 км), проте дуже мала і мілка, хоча на її шляху трапляються численні заплави та ями, - їх я і обловлюю.

Мої виходи несли суто «промисловий» характер: перед початком сезону полювання я щороку намагаюся добути трохи риби для заготівлі тараньки на зиму, звісно ж, забираю лише крупнішу рибу – дрібноту відпускаю.

В цей період мав декілька виходів, в основному це була спінінгова ловля на блешню, але деколи захоплював із собою вудку, а деколи навіть рако ловку, хоча остання взагалі виявилася непотрібною.

Кожен мій вихід був запланований для обходу певної ділянки ріки, таким чином я за декілька виходів обійшов всю частину ріки поблизу села, це близько 2 км.

Ловив «вертушкою» №2, деколи №1, але одиничку полюбляє дрібнота, типу головеня чи окунця на лодоню, хотілося спробувати ловити щось крупніше. Вудкою ловив на черв’яка і на хліб. З вудкою взагалі ситуація вийшла печальна, за декілька виходів жодного карася, навіть мікроскопічного, лише одна верхоплавка і «синька», причому синька ловилася виключно на хліб, а верхоплавка тільки на черв’яка, при цьому верхоплавці байдуже, чи глибина півметра чи два. Брала навіть з дна на глибині 2.5 м. В останні часи і зовсім перестав носити із собою вудку – тільки заважала пересуватися заростями.

Зі спінінгом ситуація дещо краща, все завдяки повені. Минулого року я не пам’ятаю, щоб були окуні, цього року їх достатньо. Зате ситуація з головенями протилежна: їх начебто змило водою хтозна-куди.

Річка дуже поросла хащами, кущами та високими прибережними травами. Для пересування річкою я використовую чоботи з високими халявами по пояс – таким чином можна спокійно давити змій під ногами, просуватися болотистими берегами чи взагалі проходити мілкі ділянки вздовж ріки.

Обловлював ями, починаючи від вхідного перекату до вихідного, найчастіше риба клювала на вхідному перекаті. Окунь тримався ділянки основної течії, яка заходить у заплаву, головень частіше попадався на вихідному перекаті на ділянці витоку води з заплави, де утворюється сильніша течія, щука ж сиділа у найбільш спокійних місцях, по сторонах середини заплав, де течія найповільніша і вода більш спокійна.

Комарі та оводи – це невід’ємний атрибут кожної риболовлі, вони спокійно літають серед диму вогню і сигаретний дим їх тепер зовсім не відлякує, як це було колись. Деколи їх так багато, що просто доводиться змиритися і терпіти.

Одного разу натрапив на лігво бродячих собак – навіть не підозрював, що вони там є, поки не наблизився. Аж трохи злякався, будучи зануреним у абсолютно дику і тиху природну місцевість, - раптом масовий гавкіт собак. Але декілька каменів у їхній бік змусили їх втекти.

Що печально, так це качки у нас зовсім мало. За всю протяжність і час перебування на ріці, а це територія від початку наших мисливських угідь до кінця, - тільки один виводок качки і той ще зовсім малий, каченята ще не стали на крило, коли я наближався до місця їхньої відгодівлі (а їх я помітив швидше, ніж вони мене, їх «здали» хвилі на воді), вони поховалися у прибережних травах і очереті. Причиною такого катастрофічного зниження кількості качки – це другий рік поспіль великі повені, які забирають усе живе на своєму шляху, в тому числі і гнізда качок з яйцями. Правда, цього року повінь нам організувала не так природа, як люди, які відкрили шлюзи водосховища (не поступово, щодня, а одноразово у критичний момент), чим викликали підняття рівня води до 2-х метрів і затоплення сотень житлових будинків у прирічкових селах.

Зате з голубом справа набагато краща – завдяки тому, що майже всі поля були засіяні пшеницею, житом та ячменем, - припутня цього року досить багато, більше від минулорічних спостережень, коли поля були засіяні ріпаком та соєю.

І зайця більше, аніж минулого року, більше й хижака – лисів та собак, подерті заячі шкурки та повно пуху свідчать про те, що дурні зайці стають легкою здобиччю численних хижаків. Куропаток не зустрічав зовсім – вони зараз тримаються полів і посилено відгодовуються осипаною після комбайнів пшеницею – уже восени почнуть перекочовувати ближче до річки, перебуваючи у закутках берегів та прирічкових чагарників.

Також у цей період завершував проводити заготівлю, ферментацію та сушіння іван-чаю для подальшого фасування та зберігання.