Новини

Техніка виготовлення

Як сировину для плетіння мотузок часто використовують рослини із волокнистими прошарками у стеблі. Якщо говорити про кропиву, то її волокна достатньо міцні для виготовлення зносостійких, витривалих до великих навантажень мотузок.

Цю сировину повсякчас використовують птахи для будівництва гнізд (горобці, синиці, шишкарі ялинові). Такі гнізда вистоюють декілька сезонів без ремонту.

Люди також з давніх часів застосовували кропиву для виготовлення одягу, мішковини, кінської упряжі, вітрил, рибацьких сіток, канатів і, звісно, мотузок.

Подібною сировиною також можуть бути: льон, лопух, дике жито, очерет, коноплі, іван-чай, рогоза, липове або вербове лико, береста. Відверто говорячи, з рослинних волокон виходять кращі й міцніші мотузки, ніж з подібної сировини, взятої із деревини.

 

В цій статті ми розкриємо таємницю виготовлення мотузки із кропиви. Великою перевагою даної культури є те, що вона не примхлива. Росте будь-де, не боїться підрізування. Навпаки, чим більше її обрізати, тим краще й густіше розростається кущ.

 

У самому ж процесі плетіння для людини головне – зрозуміти принцип та влучно застосувати творчий підхід.

 

Існує така теорія, що при збиранні кропиви в зимовий період або на початку весни, можна отримати сировину, із якої легше видобути волокна для пряжі.

 

В цьому випадку її не потрібно спеціально вимочувати, тривалий період сушити. Бо вся ця попередня підготовка вже пройшла в природних умовах, завдяки дощам, росам, заморозкам та відлигам.

 

Та не всі майстри даного виробництва з цим згідні. Дехто вважає, що найкращі волокна виходять із кропиви, зібраної в кінці серпня.

 

Але в будь-якому випадку слід враховувати той факт, що чим вище рослина під час збирання, тим краще буде сировина для плетіння мотузок.

 

Обов’язково після збору стебла кропиви потрібно добре просушити, щоб вийшла вся волога. Далі їх очищають від бокових гілочок, листя, та обрізають тонкі верхівки. Так отримують заготівлі під назвою «тріски» – сухі, обдерті від зайвих елементів, частини стебла.

 

Добротна тріска легко ламається, а волокна без зусиль відокремлюються від зайвої частини стебла. Далі таку тріску необхідно обім’яти. Зробити це можна вручну або за допомогою спеціального приладу – м’ялиці.

 

Він складається із чотирьох частин:

• прямокутної основи;
• двох паралельних дощечок із заглибинами у вигляді сідла, вертикально закріплених на основі;
• важеля на осі між дощечками, який кріпиться з одного боку.

 

Після обробки стеблин кропиви у м’ялиці, на них ще лишається велика кількість дрібних шматочків неволокнистої частини – костриця. Її потрібно повністю видалити, якщо ми хочемо отримати чисте та пухке волокно.

 

Для цього вже обім’яту тріску відбивають: розкладають на пласку тверду поверхню (наприклад, пеньок) та добре простукують по всій довжині сировини. Знадобиться палиця, подібна до качалки. А далі лишається добре витрусити кострицю, б’ючи жмут пряжі з кропиви об щось тверде.

 

Для отримання більш шовковистого волокна, пряжу необхідно додатково перетерти вручну таким чином, щоб найменші частини костриці висипались назовні. А потім ще й вичесати гребінцем. Але для виробництва жорсткої мотузки останні дві процедури не потрібні. Тому їх не варто враховувати у такий процес обробки кропиви.

 

Описана технологія підготовки сировини з кропиви для плетіння мотузок більше підходить для осілого способу життя. Тому що потрібен час для просушування волокон, виготовлення інструментів, іншої дрібної, але забарної роботи.

 

При кочовому способі життя, під час мандрівки й коли мотузка потрібна негайно (а не через місяць), весь процес виробництва волокон виконується набагато простіше й швидше:

1. Нарізаємо довгі стебла свіжої кропиви.
2. Обриваємо (обрізаємо) бокові гілочки, листя.
3. По всій довжині стебла робимо поздовжній неглибокий надріз і вивертаємо верхній шар.
4. Обережно знімаємо шкірку – волокнисту частину стебла.
5. Сушимо її в тіні, не допускаючи попадання на сировину сонячних променів. Волокна повинні просихати повільно природним шляхом.
6. Суху заготівлю необхідно розім’яти або прокатати так, щоб видалити по можливості всі шматки костриці.

 

Лише тепер можна розпочати виготовлення мотузки. Її плетуть або скручують.

 

Для першого варіанту виробництва потрібно взяти жмут волокна необхідної товщини та розділити його на три частини. Попередньо зверху зв’язати їх в одне ціле вузлом. Далі плетемо просту «косу».

 

Не доплітаючи приблизно 20 см до закінчення волокна, починаємо вплітати нові пасма, щоб доточити довжину мотузки. Це варто робити не одночасно для всього жмута вже сплетених волокон, а поступово – для кожної з трьох прядок окремо на різній довжині «коси». Інакше товщина мотузки буде неоднаковою і паралельно знизиться якість, міцність готового виробу. Так вплітаємо нові волокна одні за одними до тих пір, поки не отримаємо джгут потрібної довжини.

 

На етапі завершення роботи кінці прядок також необхідно зв’язати до купи. Тоді готова мотузка не зможе розплестись під час використання. Для отримання більш міцної мотузки всю процедуру плетіння варто «підсилити» втричі. Тобто сплести з одного жмута спочатку три коси, а потім вже з них заплести одну товсту косу – готову мотузку.

 

Однак, загальновідомий факт, що найміцніші мотузки отримують шляхом скручування волокон, а не плетіння. Для цього також формуємо жмут необхідної товщини та ділимо його на дві рівні частини.

 

Або, поклавши вибраний жмут волокна рівно, визначаємо середину. Після цього, склавши його навпіл, вішаємо на вказівний палець лівої руки так, щоб два кінці волокна звисали по обидві сторони пальця. Далі ці прядки починаємо скручувати кожну окремо навколо своєї осі великим та вказівним пальцями правої руки.

 

В якусь мить дві завиті нитки почнуть скручуватись вже між собою, але в сторону протилежну від тієї, в яку ви закручували нитки окремо. Після проведення всіх маніпуляцій у вас вийде дуже міцна вита мотузка із кропиви.

 

Діаметр скрученої мотузки визначається тільки тим, якою була вихідна товщина волокна.

 

В цей спосіб можливо також виготовити доволі тонкий, але дуже міцний джгут. Такий варіант придатний для виробництва тятиви лука або рибацької сітки.

 

Для того, щоб отримати канат, який знадобиться для довготривалого використання, джгути в момент плетіння додатково просочують смолою, дьогтем, натуральною оліфою чи гарячим воском.

 

Після такої обробки вже готову мотузку потрібно обов’язково добре просушити перш ніж скручувати її у мітку (бухту). Так вдасться уникнути злипання готового виробу.