Блог

Сезон полювання завершився, власне, цей рік був найменш успішним, аніж попередні роки. Дичини реально мало і це мене непокоїть. Мало куропаток – бо дуже мало їх вижило після зими початку 2018 року, снігу було багато, яструбів і лисиць вистачало. Попри мою щорічну санітарну чистку, хижаків в угіддях менше не стає. Цього року близько десяти яструбів, одна лисиця і декілька бродяг. Але це тільки мала частка всього того, що ще залишилось. Цього року у мене було дуже мало часу для полювання, раніше я міг 7-8 годин проводити в угіддях, тепер 2-4 год. як коли і то раз через два. Ще яструба якось дістанеш, а от лисиця.. Лисиця вдень спить переважно, зустріти її  - велика рідкість. Сліди на снігу рано-вранці вказують мінімум на десяток лисів, які вночі бігали по угіддях. А спроба потропити свіжий слід завжди приводить до нори. А лиса з нори ніяк не виманеш, а собаки я не маю. За весь цей сезон лиса бачив тільки двічі – близько 10 год вранці (вполював з 30 м., він якийсь був бракованим, бо не тікав від мене, тупо йшов і дивився на мене, а я підходив до нього по чистому полі без камуфляжу), іншого – близько 8 години ранку, метрів 100 від мене і той мене уже помітив і не підійшов. Собаки також хитрі – сидять вдень у селі, скільки разів чатував на околицях – не показуються. Вночі виходять в угіддя. Один раз помітив на снігу свіжий слід собак, які вийшли з села, по сліду потропив за 2 кілометри двох псів, один був рижий, низький і з довгою шерстю, так як я його першого помітив метрів за 70, подумав, що то лис, він якраз  в той момент біг за зайцем по полю ріпака і мене не бачив. Потім вже зрозумів, що то бродяга. Другий пес таки втік від мене, був білий, його я зразу не помітив.

Зайця також дуже мало, сліди на снігу вказують на те, що лисиць набагато більше, ніж зайців. Можливо заєць перекочував, не знаю, але факт в тому, що всі поля засіяні ріпаком, а його звірина не любить їсти. Але скоріше за все звірина значною мірою гине від кроплень отрутохімікатами. Від травня до листопада аграрні компанії кроплять поля для захисту від мишей, всяких хворіб і паразитів. Також цього року аграрії захопили досить значну частку наших угідь, перетворивши поля з деревами і чагарниками на оране поле. До тепер там селилися куропатки, зайці і кози, тепер це мертва зона для врожаю. Фактично, дичині (заяцю, козі) немає де ховатися, окрім декількох зарослів терену приблизно 50кв.м. кожен, це ще вцілілі ділянки від руйнівного впливу аграріїв.

Качка. Також цього року її було дуже мало, їй просто немає де ховатися. Раніше попри ріки росли кущі та дерева, з поля до річки не так просто було підступити, відповідно, качки полюбляли гніздитися у таких закутках. Тепер чагарники збрили і поле різко переходить у річку, фактично остання перетворилася у меліоративний канал. Важко підійти до ріки, щоб здалеку не спугнути качок.

Отже, весь цей сезон я посвячував санітарним чисткам, куропаток і зайців не стріляв принципово, хоча, наприклад, було два випадки, коли зайця міг вполювати на відстані 10 метрів (якраз другий випадок стався в день кінця сезону, в неділю 30.12.2018р., заєць від чогось тікав на полі і вискочив до лісу, я якраз був у лісі, він мене спершу не побачив, хоч був від мене за десять метрів; я прицілився, але думаю, хай плодиться, їх і так мало). Сподіваюся, що наступний рік буде вдалим і мисливська фауна відновиться хоча б до показників 2017 року. Час-від-часу підгодовую куропаток зерном, а там побачимо. Маю надію під шумок петард почистити трохи село від бродяг. Доречі, минулого тижня зграя бродячих собак з’їли мужика в районному центрі, так що попри наше психічнохворе суспільство, мисливцям слід займатися «вакцинацією» проти здичавілих псів, таких собі «койотів і дінго».

31.01.2019р. я пішов у ліс по ялинку, благо, попри вирубані щороку значні площі лісу, все ще можна зустріти красуню-ялинку для свят. Можна було купити ялинку на базарі, але для чого вести 15 кілометрів куплену нелегально-зрізану ялинку з одного лісу, якщо маєш свій ліс? Доречі, в цю пору я ходжу і навмисно калічу красиві ялинки, просто зрізаю вершок. Краще хай росте некрасива ялинка, аніж прийдуть люди і повирізають ялинки на продаж. Я проти продажу ялинок, я схвалюю випадок, коли людина йде у ліс і для себе для святкового настрою зрізає ялинку, щоб удома стояв приємний ялинковий аромат, але я проти комерційної складової. Власне, для себе я ніколи не ріжу ялинку «з кореня», залишаю метр-півтора для того, щоб виросли пагони і дерево таким чином буде рости ще дуже довго, бо його уже не зрубають повністю. Такі зрізані ялинки згодом обростають новими пагонами, утворюючи ніби ковш, в якому люблять гніздуватися птахи.

Погода була зовсім не зимова: цілий тиждень йшли дощі, і в той же день також падав дощ, все було мокрим і в болоті. Пройшовши лісом, вибираючи найкращу ялинку, я забрів в один із численних ярів, порослих буковим лісом. Там собі сподобав красуню, але вирішив не поспішати і розкласти вогонь, погрівшись, підсохнувши і поснідавши. Вогонь розпалював огнивом і сухою корою берези – в середовищі, де все навколо просякнуте вологою, вогонь розпалити дуже складно, проте березова кора справляється з вологою моментально. Для розпалки я використав сухі гілки смереки (хворост), будучи мокрими, вони горять завдяки вмісту смол. Традиційно готував суп швидкого приготування з шинкою. Набрався сили, щоб донести ялинку додому.