Блог

З настанням похолодання, як тільки температура повітря наближається до нуля, чи просто вдається зловити на вулиці бацили, в мене починається сезон хронічного кашлю. Цей кашель триває до весняного потепління у березні-квітні, хоча згодом може повернутися як рецидивна реакція на хімічні окроплення полів аграрними компаніями. Коли навчався в університеті, щоб студенти і викладачі не дивились косо на мене з побоюванням на «тубзік», я приймав препарат «бронхомунал», який в ті прекрасні часи коштував досить дешево. Прийом препарату по інструкції відбувався впродовж вересня – листопада, тому тільки завдяки цьому препарату мені вдавалося побороти хронічний кашель на всю наступну зиму. Тепер прийом препарату мав би обійтися у сумі до 1000 грн, а витрачати такі гроші щороку не дуже охота, тому в останні роки я почав шукати альтернативу в народній медицині. І я її знайшов. Після 3-х років вивчення літератури та практики я готовий поділитися власним рецептом. Адже рецептура передбачає не тільки збір складників, але й техніку зберігання сиропу. В результаті я отримав справді натуральний і дійсно дієвий засіб, який рятує мене від хронічного кашлю. На жаль, це не вищевказаний препарат, який приймається протягом трьох місяців по тижню, але маєш спокій впродовж всієї зими. Мій сироп потрібно вживати завжди, коли появляється кашель, який проходить вже після перших 2-3 днів вживання, проте він не захищає від подальшої появи кашлю.

Отже, все починається з ранньої весни, з цвітом перших квітів. Я збираю квіти первоцвіту і медуниці в сухі дні – в період дощів збір не проводжу – сировина тоді не має жодного ефекту. Збір слід проводити бажано в обідній час – коли роса уже випарувалася весняним сонцем і коли бджоли ще не встигли спорожнити квіти від пилку. Ці квіти називаються медоносами – окрім пилку вони містять щось типу сиропу – він нам і потрібен. Збираю в середньому по кілограму квітів первоцвіту і медуниці – це великий об’єм, але згодом під час обробки виходить зовсім небагато сиропу, але достатньо. Я сам не збираю і не рекомендую зривати суцвіття (квіти разом із зеленими пагонами) – ці пагони як первоцвіту, так і медуниці надають майбутньому сиропу неприємної гіркоти, самі квіти не так сильно гірчать.

Свіжозібрані квіти я розкладаю на вулиці у просторій картонній коробці на декілька годин, щоб всякі павуки, жуки і гусені покинули квіти. Опісля закриваю коробку і трясу її, щоб вперті букашки остаточно покинули сировину. Тоді поміщаю квіти у трьохлітрову скляну банку із цукром пошарово: шар 5 см квітів – цукор, квіти – цукор, цукру достатньо підсипати тонким шаром, щоб квіти були покриті ним – трясти суміш чи перемішувати не потрібно, під масою і дією цукру шар квітів у 5 см звужується (цукор витягує з квітів рідину) до 0.5 - 1 см.  Банка закривається звичайною кришкою. Ідеальне зберігання сиропу – без доступу кисню, проте це неможливо, адже згодом слід додавати в банку наступні компоненти по сезону. Відповідно, процесу бродіння не уникнути, але після бродіння смак і властивості сиропу не псуються.

Аналогічно я додаю квіти глухої кропиви (яснотки) – це також чудовий і корисний медонос.

Згодом, коли квіти з цукром утворили сироп і значна частина об’єму банки звільнилася, я додаю у банку свіжі листя і стручки з насінням подорожника, а також у невеликій кількості листя плюща (містять токсин чи ядовиті речовини у нікчемній кількості), хвою по тій же схемі: хвоя – цукор. Хвойну сировину я збираю по мірі появи весною: спершу – молоді пагони ялини, смереки і розквітлі бруньки сосни. Згодом додаю зелені шишки сосни – якщо вони великі, - я їх розрізаю навпіл, якщо малі – кидаю цілими. Так само шарами пересипаю цукром. З трьохлітрової банки, повної сировини на кінець фасування, виходить не повна літра готового сиропу.

Фактично на кінець травня у нас готові всі потрібні компоненти, тому банку слід помістити у темне і максимально прохолодне місце (погріб, підвал), щоб сировина не псувалася під дією спекотного літнього періоду.

Від себе добавлю, що люблю «грішити», додаючи у невеликій кількості свіжі стебла і квіти першого врожаю чистотілу – ця отруйна рослина є дуже корисною і потрібною, тому у малій кількості я його додаю до загального об’єму сиропу, також пересипаю цукром. Але я не рекомендую це робити і навіть забороняю, якщо ви не приймаєте чистотіл внутрішньо (я це роблю роками, тому після «експериментів» знаю свою дозу, щоб було «без побічних реакцій»).

Зверніть увагу – всі компоненти – це аналоги аптечних сиропів від кашлю. Фактично у мене природній сироп майже з усіх рослин, які використовує традиційна медицина. Я б додав ще чебрець в якості сировини, але, на жаль, він у нас не зустрічається.

Жодного кип’ятіння, виварювання, консервація – вони руйнують всі корисні речовини і властивості лікарських трав. Що цукор витягнув з квітки-шишки – те у сиропі.

Я приймаю два-три дні після появи кашлю і він проходить, і так з кожною появою кашлю. По столовій ложці 2-3 рази на день (обов’язково на ніч).

П.с. З власного досвіду ще дам рекомендацію – я не хотів зупинятися і вигадував нові сировинні компоненти для сиропу, а саме – стиглі плоди айви, різні ягоди, сливи тощо (хотілося надати сиропу особливого смаку). Результат розчарував і підсумував: все, що можна використати для приготування вина – все це заборонене для сиропу. Пам’ятайте про бродіння. Його не уникнути. Відповідно, або ви робите вино, або сироп. Бродіння сиропу не виділяє ні спирту, ні оцтової кислоти, що не скажеш про бродіння яблук, тієї ж айви, садових і лісових ягід. Якщо не буде повної ізоляції від доступу повітря, результатом стане бражка, гірка, кисла, вонюча.