Новини

На жаль, по тих чи інших причинах, не завжди і не у всіх мисливців є можливість полювати з мисливським собакою. Однак це зовсім не означає, що полювання на зайців для таких мисливців недоступне. Є кілька цілком дієвих способів полювання на зайця без наявності спеціально навченого мисливського пса.

Перший з них - полювання з підходу. Проводиться таке полювання, як правило, або до випадання снігу, або після того, як дуже довго не було пороші, щоб нескінченне переплетення старих і свіжих слідів, не заважало витропити звіра. Для цього полювання необхідні три умови:

- відносне велика кількість зайців в порівняно відкритих угіддях;

- знання місць, де вони люблять лягати на днювання;

- міцні ноги мисливця.

Там, де зайця мало, полювання з підходу перетворюється на безнадійне бродіння по угіддях. У місцях з обмеженим оглядом (у лісі, чагарниках, бур'янах), навіть якщо зайців і багато, справа не піде краще: ми просто не помітимо як зайці обережно встають з лежанки і тихо тікають.

Зайці на денний відпочинок лягають не всюди, а влаштовуються там, де самі вони будуть надійно укриті, а наближення небезпеки легко помітити. Зарослі бур'яном бровки канав серед полів, що залишилися після оранки, "огріхи", тобто не зворушені плугом ділянки біля великих каменів, біля телеграфних стовпів або опор високовольтних ліній, окремі кущі, а на вирубках купи хмизу і вершини від зрубаних дерев - ось ті містечка, які обираються ними для днювання.

Звичайно ж, не в кожному такому укритті лежить заєць. Десятки і сотні їх порожні, і лише в якихось окремих з них таяться ті, кого ми так пристрасно мріємо знайти. Ось тому-то полювання з підходу вимагає від нас витривалості. Ходити доводиться завжди по бездоріжжю (ріллі, кочкарники, захаращені вирубки), і навіть при великій кількості зайців зазвичай потрібно пройти не один і не два кілометри, перш ніж піднімеш косого. Неквапливо, весь час стежачи за оточуючим середовищем, йдемо від одного перспективного місця до іншого, йдемо постійно готові до пострілу, тому що заєць може з'явитися в будь-який момент або далеко, або прямо з-під ніг і стріляти по ньому доводиться мало не моментально. Власне постійне очікування і нестандартність виникаючих ситуацій і тримають нас на цьому полюванні в постійній напрузі.

Для полювання з підходу найбільш сприятливі дні так званого легкого підйому, тобто з погодою, в яку зайці охоче залишають свої схованки, а не вилежуються в них до останньої можливості, до тієї хвилини, коли мисливець мало не наступає на них чоботом. Останнє зазвичай спостерігається при сирій, теплій і вітряній погоді. Тиша, сонечко і особливо легкий заморозок зайців точно підбадьорюють, і таяться вони багато менше, отже і підняти їх легше. В тих місцях, де за зайцем багато полюють, вони стають настільки обережні, що наблизитися до них на постріл вдається тільки в негоду.

Привабливі для мисливця години, коли після сильного дощу з обважнілих від вологи гілок важко і дзвінко падають краплі води. Зайці терпіти не можуть капель і тому покидають улюблені хащі, вибираючись на узлісся, галявини і поля, що примикають до лісу. Тут на відкритому місці вони і лягають, що дуже полегшує і їх пошуки, і постріл.

Іншим способом вполювати зайця без мисливського пса є полювання тропленням. Цей спосіб полювання зводиться до того, щоб, знайшовши свіжий слід, простежити за ним зайця до лежанки, підняти його і спробувати убити пострілом. Як і при полюванні з підходу, потрібні більш-менш відкриті угіддя і достатня витривалість. Однак необхідна і ще одна умова - уміння мисливця розбиратися у всіх тонкощах заячих слідів. Що стосується чисельності звірів, то вона може бути і не дуже високою. Кожен заєць протягом ночі набігає багато, і відшукати його слід багато простіше, ніж виявити.

Тропити варто тільки свіжий ранковий, в крайньому випадку нічний слід, залишений зайцем коли він, покинувши укриття, вирушає на нічне жирування. Щоб відрізнити такі сліди від старіших і простежити його до місця лежання серед маси інших заячих слідів, потрібна велика майстерність, та і її іноді виявляється недостатньо. Тому троплення зазвичай проводиться або після пороші, або після того, як занесе старі сліди.

Отже, випала пороша. Мисливець виходить з дому і прямує туди, де швидше за все можна знайти сліди зайця (окрайки озимих полів, колишні городи, посадки фруктових дерев). Коли ж слід знайдений, починається цікавий і хвилюючий процес троплення. Заєць постійно, а особливо прямуючи на місце днювання, пускається на всілякі хитрощі - аби заплутати слід. Так, дійшовши до якогось місця, він повертає і своїм же ходом біжить назад, щоб потім величезним стрибком скинутися убік, ще раз так, щоб стрибок припав за кущ, в густі зарості, словом, туди, де місце приземлення буде приховано. То він не раз виходить на проїзджу дорогу, йде по ній і потім скидається, ховає сліди там, де сніг здутий вітром, покритий настом.

І ще одним цікавим способом полювання є полювання коли залежно від капризів погоди - заєць став помітним. Якщо осінь суха і коротка - заєць буде сірим на білому снігу - не встигне злиняти. Якщо осінь дощова і довга - заєць буде білим, літнє хутро йому буде тільки заважати, і заєць буде помітний на землі, ще чи вже не покритій снігом. Іншими словами полювання зводиться до того що потрібно побачити зайця, що відрізняється кольором від загального фону.

http://www.huntingukraine.com