Блог

Початок весни почався не так, як планувалося. Чудова весняна погода, потепління, відчуття пробудження природи... Проте, хоч я і всю зиму втікав від вірусу, він мене догнав аж у березні, як результат, тиждень лікування вірусу і тиждень лікування ускладнення.

Після більш-менш остаточного одужання я вирішив влаштувати собі відпочинок на природі - для психологічної реабілітації. Прихопив із собою півторалітрову пластикову бутилку і вирушив у далекі закутки лісу, подалі від цивілізації, знаючи, які гадості люблять люди витворяти із чужими зборами березового соку, вирішив підстрахуватися. Зайшов у далекий яр із пралісовою ділянкою - тут навіть лісники і древоруби не ходять, ліси тут старі, дерева падають і гниють за землі, покриваючись мохами і різними деревними грибами. Важко просуватися, під ногами грунт не рівномірний, зустрічаються ями і провалля, покриті мохами.

Під однією із беріз зупинився, вирив неглибоку яму для бутилки, буравчиком просверлив отвір. Через декілька секунд почалося інтенсивне виділення соку. Встромив в отвір шнурок, інший кінець просунув в отвір пробки, закрутив кришку і хвилин 5 поспостерігав, як березовий сік просочувався по шнурку і почав капати в бутилку. Опісля вирішив замаскувати бутилку, прикривши її гілками і листям. Найголовніше в таких випадках наступного разу її знайти…

Переходячи значну частину лісу  до ділянки, де росте черемша, я знайшов молоду сосну із сухими нижніми гілками. Як завжди, вирішив перевірити її на предмет осмолу - лісового "золота", яке я роками безуспішно шукаю, підрубуючи  десятки сухих   хвойних дерев. На жаль, весь час зустрічаю одні трухляки, дерева, які роками гниють у лісі. Сосен, ялин і модрин у нас дуже мало, ліс в більшій мірі листяний. А тут по дорозі зустрілась одна. В черговий раз топориком зробив надрубок і що ви думаєте? Вперше в житті я побачив "вживу" осмол! Радості повні штани, відчуття, ніби справді шукав золото і нарешті знайшов!  Темний колір, приємний сосновий запах... Одразу ж зібрав свою лучкову пилу і відпиляв гілку. З нею я вирушив далі.

Назбиравши черемші, декількох трутовиків та декілька «вушок» саркосцифи, я вирушив до свого укриття, щоб зробити привал. Прийшовши на місце, розвів вогонь огнивом, розклав свої "продукти" з авоськи і почав вивчати гілку з осмолом. Зрізавши кору сосни я помітив, що ділянка осмолу простягається до 11-12 см. Після цього відпиляв осмолену частину і розрубав на декілька частин. Щоб остаточно впевнитися в справжності знахідки, ножем нашкрябав дрібну стружку і декількома висіканнями огнива стружка зайнялася та почала інтенсивно горіти, виділяючи чорний кіптявий дим.

 Опісля приготував свою улюблену мівіну, зверху посипавши розрізаними листками черемші, заварив каву і вирішив приготувати саркосцифу, щоб згадати її кулінарні властивості, адже останній раз вживав її декілька років тому. Після півгодинного варіння у злегка підсоленій воді, гриби були готовими. Проте одразу ж після першого «вушка» пригадався гидкий безсмаковий хруст якогось хряща. В умовах виживання воно може б і пішло в якості їжі, проте це не той делікатес, яким би насолоджувався. На цьому сьогоднішні пригоди завершилися.