Блог

Погода видалась чудовою у неділю, попри те, що в суботу цілий день падав дрібний дощ. Думаю, до сезону грибальництва більше не ходитиму до лісу по причині відкриття сезону риболовлі, яке я собі запланував почати після Великодня. Тож вирішив ще цього разу піти-прогулятися.

Погода видалась чудовою у неділю, попри те, що в суботу цілий день падав дрібний дощ. Думаю, до сезону грибальництва більше не ходитиму до лісу по причині відкриття сезону риболовлі, яке я собі запланував почати після Великодня. Тож вирішив ще цього разу піти-прогулятися.

Ліс у цей період уже повністю поглинений співом птахів.

Помітив, що голуби почали менше воркати, значить період парування у них майже завершується.

Дуже велика площа нещодавньо спаленого лісу… Як завжди, люди спалюють траву на полі, вогонь перекидається на ліс, в результаті чого згорає вся наземна екосистема, включаючи уже молоді виводки зайців та інших тварин.

І, традиційно, продовжується вирубка лісу лісгоспами. Це попри початок заявленого ними сезону тиші…

Ще одна особливість українського духу – повно сміття, особливо пластикових бутилок, залишених після збору березового соку. Це вже не печально, не сумно, не трагічно – це просто діагноз українського менталітету. Їли б українці менше сала – не були б такими свинями.

Отже, мій маршрут проходив у глиб лісу на сторону сусіднього села – це близько 4 кілометрів від мого лісу. Тільки там чомусь росте барвінок. Як завжди, кожного року, мені його дуже важко знайти, адже туди я ходжу тільки раз на рік і тільки чотири роки. Ліс дуже запутаний, дуже мало ідентифікаторів місцевості, власне місцевість майже однакова у будь-якому напрямі. Пагорб-яр і так кожні 50-100м. По дорозі назбирав черемші – її у цей період дуже багато і листя уже великі, проте смак і часничний присмак майже пропадає. Доводиться шукати вглибині лісу ще недавньо пророслі рослини – вони ще більш-менш придатні до їжі, тобто з вираженим присмаком.

Також на полі і в лісі буйно цвіте первоцвіт – його я цього року назбирав достатньо для лікування моїх зимових бронхітів. Планую не заливати спиртову настоянку, але засушити і взимку настоювати у теплій воді з цукром для формування сиропу – також у супроводі листя подорожника, якого буду збирати влітку, листя плюща (збиратиму влітку-восени), ісландського моху (якщо пощастить потрапити в Карпати цього року, заготовлю, якщо ні – купуватиму в аптеці), ну і бруньок сосни, ялинки, а також свіжих молодих їхніх  шишок, які заготовлятиму в кінці квітня. Тут не треба читати книжок про лікування бронхітів і кашлю – достатньо зайти в аптеку і подивитися у відділі ліків від кашлю – так є ряд сиропів з переліченими вище рослинами – так навіщо платити зайві гроші, якщо можна виживати завдяки природі…

Також на полі уже з’являється квас – його я люблю їсти так прямо з поля, хоча ще назбирую додому для приготування супів і борщу.

Назбиравши усього потрібного, я вирішив традиційно відпочити і заварити у ярі свою улюблену мівіну з черемшою і квасом. Вирізав із сухого дерева липи одноразову вилку. В якості труту я використав суху траву з поля, яка, як виявилося, після вчорашнього дощу, була не така вже й суха, волога, проте будь-який вологий трут легко сушиться іскрами огнива, які дають високу температуру.

Спеціально показово погасив вогонь водою, щоб люди усвідомлювати небезпеку пожарів особливо у цей період року, коли все живе тільки народжується, проростає, плодиться і розвивається.  Справа в тому, що недостатньо загасити вогонь ногами чи глиною. Часто буває так, що вогонь розпалюється в лісі. А земля у лісі – це багатошарові поклади сухого листя і гілок. Це майже торф. Тому коли розводиться багаття, цей торф висихає і починає тліти, гнилі гілки і листя висихають і тліють. Якщо присипати вогонь гнилою чи потоптати – він на поверхні погасне, проте буде тліти в землі, згодом може перекинутися на зовні на сухе опале листя і призвести по пожару. Тому я люблю палити вогонь поблизу води, викопувати в землі ямку, щоб переконатися, що під вогнем не буде торф’яної суміші і вкінці заливаю вогонь водою.