Блог

Субота, день прекрасний, сонячна погода, вітер південно-східний, досить холодний, еле не морозяний і не різкий. Після того, як трохи поколов дрова (зима у нас ще триває, холодно, як-не-як, а 52-й день лютого), вирішив піти до лісу, відпочити, заодно проконтролювати, чи не буде чути вистрілів браконьєрів, адже вчора по селі мужик один перебігав, з-під куртки двостолку було видно.

На полі помітив багато слідів лисиці, слідів зайця дуже мало, мабуть сидять із виводками. По дорозі, на полі назбирав сухої трави в якості розпалки.

Зупинився у смерековому лісі, багато смерек сухі, будучи враженими короїдом.

Як тільки прийшов, почув недалеко крики лиса, певно занюхав мене і щось возмущався або попереджав інших.

По дорозі знайшов на ділянці зрубу, де зазвичай росте іван-чай, гніздо повністю зроблене із листків та пуху іван-чаю, може птаха якого, може миші, не знаю, знаю, що гніздо було на снігу, тобто раніше його вже витягли з землі, скоріше за все лис. В якості труту прекрасна знахідна, правда, вологе було, але як виявилося, загорілося.

В лісі чути характерні весняні співи синиць та інших птахів.

Розпалив вогонь, заварив зелений чай, приготував мівіну (це єддина страва, яку я вмію готувати :) ), пожарив сердельки, пихнув трубку, подумав, послухав, порозглядувався, подихав свіжим повітрям, розслабився, забувся - одним словом - відпочив.

Згодом, як перекусив і загасив вогонь, вирішив спуститися трохи нижче, подивитися як там підсніжники. А їх засипало снігом товщиною близько 10 см. Покопав руками декілька ділянок, тільки на одній виявив квіти - і ті прибиті масою снігу до землі. Так-сяк сфотографував і повернувся додому.

По дорозі зустрів сліди зайця та лиса, шматки шкіри з пухом зайця. Сліди мені розказали про цілу сумну баталію.

В загальному, день вдався, відпочив.

Більше фото - в альбомах на facebook