Блог

ІІ половина червня почалася досить жахливо. Незважаючи на приємну теплу погоду, надмір щоденних дощів все критичніше зволожував всю екосистему, вкінці-кінців призвівши до катастрофічних повеней і масових затоплень. Звісно ж, звинувачувати масові вирубки лісів – це доля правди, але все таки дивуюся совковій психології місцевого населення, яке не висловило жодного протесту проти скиду води з дамби водосховища, що призвело до масових затоплень прибережних сіл – якби не скид дамби, катастрофічних потопів і не було б у моїй місцевості. Але затоплювати села скидом води з дамби без попередження – це вже давня радянська традиція.

До масових дощів у лісі було достатньо волого (у нормі), що призвело до появи перших грибів. Не чисельно, в моєму випадку, в одиночних випадках, проте і це було приємно.

Перший похід був черговою розвідкою грибів. У випадку відсутності грибів, щоб не протратити даремно вільний час, прихопив із собою металошукач – пройтися тими ж лісовими стежками, що і минулого року, щоб нічого не пропустити. За півгодини копу я зумів добути 1 радянську монетку, декілька гільз і ще якийсь свинцевий дрібний шмурдяк. Проте раптом почав доноситися голосний звук грому, небо захмарилося і мені довелося припиняти пошуки і готуватися до грози, шукати укриття. В ці дні погода змінювалася моментально, тому я не хотів ризикувати і вийшов з лісу до поля, щоб не бути в ролі заземлення. Під час грози я завжди вибираю місця з найменшою ймовірністю потрапляння блискавки: на відстані 10-15 метрів від лісу, не далі, щоб з усіх сторін мене оточували високі дерева, проте щоб радіус від мене до них не був меншим 10 метрів. Тому початок поля, яке з двох сторін оточене лісом є ідеальним укриттям від грози.

Вибравши собі місце з пеньком, щоб можна було приміститися, я ще не встиг зняти з плечей рюкзак, як уже почався дощ. Боючись за металошукач, я швиденько як-небудь розтягнув плащ-палатку і сховався під ливнем першої хвилі дощу, яка тривала близько 40 хв і супроводжувалася інтенсивними блискавками із громом, інтервал між ними був 3-5 секунд, проте під кінець інтервал складав уже 1-2 секунди і таким чином гроза перейшла через мене. Дощ повільно стихав, проте все таки я не висовувався, поки гроза не пішла далі, збільшуючи інтервал до 4-5 секунд. Вже тоді я швиденько розтягнув плащ так, щоб було комфортно та просторо, викопав неглибоку яму напроти себе, щоб у ній розпалити вогонь і акумулювати жар на випадок другої хвилі дощу, наламав дров, розпалив вогонь і навіть зумів приготувати собі гарячу гречану кашу, щоб поїсти і зігрітися.

В останні роки моя місцевість перетворилася на суцільну тайгу, якщо говорити про численні організовані хмари комарів і мошки. Раніше комарі індивідуально підлітали з усіх сторін і можна було по-одному бити, а тут їдеш чи присів і чуєш звук цілого рою комарів, який наближається до тебе, оточує і починає атакувати з усіх сторін. І це у супроводі наглої мошки, яка постійно залітає в очі, вуха, ніс чи рот. В таких муках я відсидів ті 40 хв, правда, під тентом до всього цього додалися кліщі, яких я час-від-часу знімав з штанів. Коли дощ припинився, я вирішив одразу ж розпалити вогонь, надіючись, що дим розжене цих пекельних звірів, проте повністю відігнати комарів і мошку не вдалося, поки не почав підкидати у вогонь березові дрова (дивився відео про дьоготь як засіб від комарів) – помітив, що при горінні берези комахи зникали на деякий час, але може це заслуга і вогню взагалі. Перекусивши, я вирішив походити з металошукачем поблизу укриття, наскільки дозволяв прострів, порослий чагарниками ожини та малини, вдалося відкопати ще один «совєт» і все, більше сигналів не було.

Тим часом гроза почала повертатися назад до мене і почалася друга хвиля дощу. Вогонь по-трохи вигорав, проте жар у землі дощ не зміг потушити, тому я ще отримував трохи тепла. Коли я повністю висох і дощ припинився, зібрав свій «табір» і вирушив додому. По дорозі зумів знайти одного підберезника і білого гриба. Також знайшов два яйця гриба-веселки і прихопив із собою – це як жемчуг, можна за день знайти 10-15 дорослих грибів-веселки і жодного грибного яйця між ними в землі, а тут аж два – перші грибні яйця за 3 роки пошуку цього гриба. На жаль, вдома одне яйце проросло і з нього виріс гриб, тому для настоянки я зумів скористатися тільки одним яйцем. Наступного разу був знайшов плантацію грибів-веселки в кількості близько 10 шт на площі десь 10х20 метрів, розрив листяно-земляний покров довкола кожного гриба – і жодного яйця так і не знайшов…

Наступні мої походи до лісу мали уже суто грибну мету. Проте численні пошуки по всіх грибних і не грибних місцях вказували на те, що до повноцінного грибного сезону ще далеко. Підберезників і червоняків зустрічав достатньо, особливо на полі, а от білого гриба вдавалося знаходити раз-через-раз і то тільки по одному. Всі гриби страшенно червиві, деколи приходиться викидати цілу ніжку (білий гриб) чи шапку (підберезник). Для прикладу, випадково, прогулюючись поблизу лісу з сімє’ю, на невеликому стихійному смітнику знайшов файного великого білого гриба, помітивши лише частину шапки з-поміж викинутого паперу. Хороший був гриб, проте знову ж таки, всю ніжку довелося викинути – вона була настільки гнилою, що черв’яки з середини її повністю виїли, ніжка була порожньою.

Нарешті виросли зелені шишки сосни, тому за декілька походів я зумів назбирати потрібний мінімум для хвойного сиропу. Також у невеликій кількості збирав по жмені уже достиглі лісові суниці - вітаміни для сина. Після кожного походу старався посидіти за вогнем, готуючи корисну чагу, проте більше як півгодини не витримував – комарі загризали.  

У дощ чи після дощу важко розпалити вогонь так, як всі дрова є мокрими. Допомагає такий спосіб: для розпалювання вогню слід взяти дерев’яну гілку, яка знаходилася не на землі у вертикальному положенні – в такому вигляді гілка буде містити менше вологи. Ножем слід відрізати кору та міліметр-два при корової деревини. Таким чином ми отримаємо суху деревину. Тоді слід нарізати тонким шаром стружку деревини у формі пера. Це буде основним трутом. Решту деревини слід ножем розколоти на товстіші тріски – це буде другий трут, твердіший, який загориться від тонкої стружки і буде горіти довше. При розгорянні, зверху ставимо мокрі тонкі гілки хвойних порід дерев чи берези. Якщо їх нема поблизу, тоді можна використати іншу деревину, проте також слід зняти вологу кору. Поки трут буде горіти, дрова верхнього шару будуть сохнути і також загоряться. Таким чином ставимо зверху ще одну партію дров, постійно чергуючи для підсихання.