Блог

Цього року гриби почалися дещо пізніше, ніж зазвичай – з початку червня, травневих не було. Взагалі квітень і травень були дуже посушливими, за два місяці у моїй місцевості дощі проходили мимо, максимально довгий дощ тривав близько 5 хвилин. Городина проростала тільки завдяки поливу, власне, до початку сезону дощів на одному рівні і трималася, після дощів усе почало рости і дозрівати. Сезон дощів у нас почався із сильного граду, який частково знищив і пошкодив городину, проте у лісі він тільки посік зелені листя дерев. Уже через два дні після граду з грозою, у лісі почали з’являтися перші гриби: білі, лисички і сироїжки. Рясний врожай грибів тривав довго, на жаль, я не мав достатньо часу за збір грибів, проте запаси на зиму вдалося зробити у достатній кількості. Перші гриби не були червивими, чистенькі, вони просто порівну розприділялися по при призначенню: одні йшли на сушку, інші на закрутки, інші на замороження, ще інші – на поточне приготування підливок для їжі. Дуже багато цього року в лісі слимаків,  фактично це була не рівна конкуренція за гриби, майже до кожного гриба слимаки добиралися першими, відповідно часто гриб був не те, що пошкоджений, як наполовину з’їденим, але чистим. Попри збирання грибів у лісі, була можливість збирати щедрі, проте відносно невеликі, врожаї лісової суниці, частково афини, яких у нас дуже мало, цвіт липи, траву іван-чаю, інше зілля – готувати запаси для лісового чаю на зиму-весну для підтримки імунітету організму. Грибне різноманіття вражало: безліч грибів, який я навіть раніше ніколи не бачив чи просто не помічав, встеляло увесь покров, кожен метр лісової площі.

Однією із переваг лісу в період літа є абсолютна відсутність небезпечних гадюк, яких у нас дуже багато. У лісі вони просто не бувають, окрім безногої неотруйної ящірки – веретільниці, яку переважно можна зустріти у лісі в мокру дощову погоду. Зате на полях, які глибоко врізаються у лісові масиви гадюк дуже багато. Навіть попри екіпіровку високими різиновими чоботами, набутий у дитинстві екстремальний страх перед цими гадами, все одно приносить моторошний страх, коли ти ходиш по полю і раптом чуєш, як щось вдаряється об чобіт, дивишся – а це гадюка, яку в траві важко помітити, уже вдруге готується вкусити за чобіт. Неприємне враження. Деколи, коли страх породжує неабияку відвагу, просто ще раз стаєш на гадюку і ножем відрізаєш голову. А поле – це цінний ресурс, від якого важко відмовитися на користь безпеки: тут і «плантації» лісової суниці, ожини і у в свій час рясно ростуть червоняки-підосичники довкола численних невеликих берізок і осик. Тому зазвичай я на поле заходжу у холодну та дощову погоду, тоді гадів не буває.

Брак часу не дозволяє займатися міні-промислом щодо дарів природи і лісу зокрема, проте в часи таких двохгодинних походів по гриби вдається назбирувати кружечки малини, суниці, афин, ожини для синочка, робити ж запаси на зиму – не завжди. Тому на зиму сушиться, закривається та заморожується те, що росте під домом: черешні, вишні, сливи, домашня малина, ожина, смородина, яблука, виноград і моя улюблена айва.

Ближче до середини літа, незважаючи чи сезон дощів продовжується чи це спекотна суха погода, гриби стають все більш червивішими і в кількості істотно зменшуються. В мене є ділянка лісу близько 20х100 м., де ростуть гриби і де я постійно їх збираю. Відкривати нові місця в глибинах лісу нема коли, та й того достатньо після роботи деколи забігати у ліс, щоб по-трохи щось назбирувати.

Вперше для себе відкрив у лісі «родовище» чорної лисички, це ділянка 1х2м, де вони дуже близько кущами один до одного ростуть – більше місць не зустрічав із ними. Кажуть, чорні лисички дуже цінуються у європі, у нас таких мало хто і знає. В мене в селі взагалі лисички не признаються в якості їстівних грибів. Коли я почав жити в селі, рік чи два доводилося воювати з домашніми, переконуючи в безпечності і навіть корисливості споживання жовтих лисичок. Тому, на жаль, часто доводиться спостерігати у лісі сумну картину, коли такі хороші і багаті посіви жовтої лисички кимось просто витоптані як мухомори.

Цього року разів 5 бачив у лісі гриб веселку, проте на жаль, ніколи не зустрічав «яйця», з яких ці веселки виростають, а саме вони, наскільки я знаю, використовуються в народній медицині перш за все для лікування чи профілактики онкології.

Сезон грибів тривав до середини серпня, опісля гриби перестали рости. Проте уже з кінця серпня знову кинулися і до тепер росли всюди, навіть на стежках, адже люди перестали ходити в ліс і збирати гриби. Похолодання в районі 13-14 градусів, попри дощову погоду, знову призупинили ріст грибів, проте з приходом потепління очікую на новий врожай уже осінніх грибів. А поки що сезон грибів замістився сезоном полювання та осінньою рибалкою.